Я не знаю що зі мною не так
Так відбувається кожного разу, коли закінчується сесія
Перші дні я кайфую, відпочиваю, а потім у мене оживають таргани в голові, і я починаю сама себе зайобувати якимись проблемами

Коли я хочу сісти за якусь гру, то починаю думати "Блін, а могла б сісти помалювати. Але я не хочу малювати. але треба стільки всього намалювати, а я час марную. Ще й треба для диплому штуки домалювати, а у мене лише місяць вільний. Час пройде так швидко, що я навіть не помічу. Пройдуть канікули, потім практика, потім знову навчання, але семестр скорочений через диплом. Треба буде готуватися до захисту диплому, а потім уже й кінець 4-го курсу. Треба буде шукати роботу і квартиру якомога скоріше, бо не хочу ще більше сидіти на шиях у батьків."

І я стаю надто overwhelmed, надто перевантаженою цими думками, і не можу ні рухатися, ні чимось продуктивним займатися, ні встати з ліжка. Дивлюся в одну точку і думаю чи варто все-таки сідати за перепроходження улюбленої гри, коли так мало часу на все інше, коли час минає так швидко, що я морально вже знаходжусь в кінці 4-го курсу

Мене це дуже лякає, лякає ця невпинність часу, лякає безвихідність, в якій я застрягла, яка змушує серце бухкати немов перед екзаменом, яка мене зупиняє і не дає рухатися