Мені було байдуже на цю історію так довго, що приступ цікавості й емоцій наприкінці аж налякав.
Тож я забила на фонового Холостяка, ввімкнула легендарне
Never Let Me Go, вчепилася зубами в остатки цього нашумілого тексту і дала своїй потріпаній нервовій системі розслабитися та розчулитися.
«Паперовий палац» — книжка про
вибір і
час. Про те, як кожен наш вибір несеться через усе наше життя, і його неможливо скорегувати — можливо тільки бути сміливим і зробити новий вибір.
Але чи достатньо ми сміливі? Історія написана легко й дотепно. Цей дотеп трішки врівноважує емоції. А ще вона хоче більш впевненого і досвідченого користувача життя, бо, напевно, саме цю категорію найбільше зачепить.
Мене таки несподівано зачепило ❤️🩹