BORTEICHUKK

Кожне ваше рішення або наближає вас до мети, або віддаляє від неї.

Дуже люблю цю фразу і постійно собі нагадую про неї🖇️

До речі! Зачепили на ефірі тему чуттєвості і того, як виробити навичку «чути себе» 👀

Я особисто над цим працюю вже дуже довго. Різні етапи були, але зараз нарешті бачу прогрес.

Мені чомусь здається, що на цю тему є запит, раз вона проскочила сьогодні і запам’яталась мені🙏🏼

То що, треба пост? Про те, як я над цим працювала, що допомогло, а що не дуже, техніки, практики і тд.🖇️

Залишайте реакції, щоб я дарма не витрачала ресурс 😄🤎

Дивитись і коментувати тут🖇️🫶🏻

Якщо вам здається, що в державі немає стабільності, то спробуйте закінчити медичний і ви відчуєте, що таке повна її відсутність 👌🏻

За місяць до закінчення вам можуть змінити все)
За тиждень до іспитів вам знову можуть змінити все)
Навіть коли здається, що нема вже куди змінювати, то почекайте ще годину 🫥

Нюанс в тому, що це не зміни рівня розкладу маршрутки, а рішення, які кардинально впливають на життя на найближчі роки 🙄

Як залишатись в адекваті? Не знаю)

Але знаю, що день вручення диплому буде днем тотального полегшення 🖇️

[ Вдячність ]

Люблю своїх подруг за те, що за один вечір ми можемо обговорити теми від робочих питань, організації проектів до карми, духовності і психології. Впевнена, що колись запишемо подкаст і це буде ультра цікаво ⚡️

Вчора ми підняли тему вдячності і я вирішила обговорити цю тему і тут)

Але спочатку дайте відповідь на питання:

1. Як часто ви дякуєте собі?
2. За що ви собі дякуєте? Значимі події, досягнення чи звичні речі (піти в зал, зробити нову дію, відпочити)?

Для мене «вдячність» — це базове відчуття, яке я багато років формувала. Десь 4-5 років назад я почала регулярно робити практику вдячності (думаю всі про неї знають), вона полягає в тому, що я просто щодня записую або просто згадую за що я була вдячна сьогодні. Зазвичай, це була вдячність до інших людей, подій чи ситуацій, які склались якнайкраще для мене протягом дня, або ж до тих, які принесли мені який урок.

Проте якось моя психолог попросила мене прочитати цей список за декілька днів, і її заключення було приблизно таким, як у цьому відео «міша, всього хєрня, давай спочатку».

То я жартую звісно, але вона зауважила, що у цьому списку, не було вдячності собі, а якщо й була, то десь в кінці. З того я часу я почала його писати по-іншому і це дійсно повернуло мій фокус.

Часто ми плутаємо вдячність собі і сприймаємо це, як слабкість, тобто якщо я роблю щось, що не супер вау для мене, то за що дякувати? Ніби треба лише досягати екстра результатів, щоб подякувати собі))

Але вдячність — це не про оцінку своїх зусиль чи досягнень, а про стан.

Стан з яким ти дієш, живеш, згадуєш, плануєш і спілкуєшся. Твій стан, це певною мірою і про фокус, а де фокус, там енергія і результат.

Звісно, все що у нас є, це результат наших власних зусиль, дій і рішень, то чому ж не бути собі за це вдячними щодня? Ми ж не один раз щось класне зробили, а всі значимі результати — це десятки простих дій кожного дня, просто встати раніше, просто добре зробити роботу, просто купити нове навчання, просто зустрітись з кимось і розказати ідею, просто піти на тренування і ще десяток таких «просто».

За це і варто бути вдячними собі, щоб продовжувати діяти з цього стану ♥️

Біль виходить через біль

(ділюсь сьогоднішніми усвідомленнями)

Фізичний біль, як і емоційний треба прожити, а не тікати від нього.

Ми ж звикли уникати «поганих», негативних емоцій, глушити їх, робити будь-що, лиш би не відчувати.

Сьогодні на масажі я напевно вперше настільки усвідомлено проживала цей біль, заради полегшення. Хто не знає, масаж буває не лише на розслаблення, а такий де пропрацьовують спазми і больові точки. І вони реально БОЛЬОВІ)) дуже больові))

Якщо раніше я просто хотіла, щоб це швидше закінчилося і не розуміла для чого терпіти, то зараз я навчилася відчувати цю біль, проживати, відпускати через видих і сльози. В голові була лише одна думка, що біль виходить через біль. Якщо я хочу полегшення, позбутись цього спазму/зажиму, то маю свідомо пройти через це, не поверхнево проскочити. І мене почала відпускати.

Так само й з психікою, якщо ми десь зажали, не прожили, заблокували, то емоція не зникла і рано чи пізно вам таки доведеться її прожити, через сльози, крик, біль. Треба буде створити нову ситуацію, щоб реалізувати ту реакцію, яка не відбулася.

Який підсумок?

Для себе я вирішила проживати все одразу, не зажиматись ні емоційно, ні фізично. Я люблю свободу, в тілі, в діях, в виборах, а одне без іншого неможливе 🤍

Я сама часто ловлю себе на моменті самокритики за відсутність тих результатів чи прогресу, якого я від себе очікую, в той час як олівці, які потібні для цієї веселки, зараз малюють іншу картину 👀🫶🏻

Мене цей приклад сьогодні дуже заспокоїв, тому якщо ви зараз в схожій ситуації, дайте собі час ❤️

Регулярність і дисципліна — тяжко лише на початку, зате це ключ до легкості потім ⚡️