ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠ
визирнувши з вікна, на мене одращу ж полилося слабке світло від сонця та холодне свіже повітря. вітерець дув. я знала, що починається осінь, та я не хотіла в це вірити.
сьогодні останній день. три місяці – це як поглянути. спочатку здається, що це немало. але як вони починаються, то за ними справді не встигаєш.
намагаєшся їх вхопити, щоб розтянути хочаб ще трішки, та не вийде. після літа завжди почнеться осінь, і це не змінити, як би не хотілось.
і це літо, ці три місяці були нашим останнім шансом. останнім шансом побачити один одного.
ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠта в нас не вийшло
ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠпробач.
після осені час буде йти і далі, змінюватись будуть пори року. літо також буде, обов'язково. але вже без нас. вибач, що я не змогла.
ᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠᅠ