земля робить півоберт і обертом йде голова
десь за обрієм тихо палає сузір‘я персея
я заплющую очі, затихають навколо слова
може крихти спокóю будуть хоча б у морфея

але хтось відходить до сну, а хтось відходить у засвіти
я стою і мовчу, та нестерпно кричить у грудях
поки ніч колихає трава, мені далі потрібно іти
до могил
там, де квіти, що колись проростали у людях

мені сняться поля і тіла у цинкових трунах
сниться море та люди, що гинуть від дегідратації
десь там голоси, що повинні плескатись на струнах
та у вухах лиш гул ворожої авіації

ніч відповзає у тінь і промінь сідає на ґанок
він торкнеться землі і розсіються сум та імла
земля знову робить півоберт, що завжди приносить світанок
я знову розплющую очі і знову обертом йде голова