липень
пхає свої липкі пальці мені під сорочку
без активної згоди
торкається ребер і вказує
яке з них дефектне
і з якого усе почалося

шкіра пече
ще декілька доторків
і вона відшарується
разом зі здатністю відчувати
ну і нехай
від рефлексії нудить
і це найчесніший рефлекс
на який я ще здатна

літо вологе
ніби приміщення
де забагато людей
їхнє дихання важке й поверхневе
такі ж і думки

нехай їх змиє блаженною зливою

а липень далі розпускає руки
шепоче на вухо
що я все це вигадала

ґазлайтер