Embrace conspiracy

Моя особиста історія така.

Я маю низку хвороб і фізичний стан, що об'єктивно не дозволить мені виконувати будь-які завдання, пов'язані з фізичними навантаженнями. Разом з тим, у мене нема вищої освіти, так склалося.

За нинішнім законодавством, діагнози, які я маю, можуть давати окремо або обмежену придатність, або тимчасову непридатність. Також за законом ці діагнози ні в кого не «сумуються», тобто якщо у вас декілька хуйових хвороб, кожна з яких окремо не дає непридатності, але все одно робить ваш фізичний стан доволі важким сумарно, ви пиздуєте штурмувать посадку. А швидше — здохнути в учєбці на якомусь черговому марші.

За новим законодавством приберуть навіть обмежену придатність. А знаючи, як проходить ВЛК, маючи історії знайомих і незнайомих людей, я розумію, що мені просто скажуть «молодий, ходити можеш — значить придатний».

Тому так, я дуже особисто переживаю всю цю історію, бо не довіряю українській бюрократії, не вірю в гарантії політиків і чиновників про справедливість і так далі.

І чим довшу і товщу палку в сраку законодавці хочуть вставляти, тим ясніше стає, що й вони самі не вірять у те, що їхні закони працюватимуть справедливо, і впевнені, що доведеться вдаватися до максимального примусу.

А, і так, в них електронних повісток досі нема.

Я вам підкажу: у нас жорсткіше.

Наприклад, в Росії електронна повістка вважається врученою через 7 днів, навіть якщо отримувач не прочитав.

А у нас електронна повістка вважається врученою одразу як надійшла в електронний кабінет (або якщо після 17-ї години, то на наступний день).

Пора ставити прапорець КНДР.

Так, палку в сраку вставлятимуть через суд. При чому, по скороченій процедурі. Тобто фактично нуль змін, просто щоб відповідало Конституції, потрібно судове рішення, яке буде формальним.

Оскарження такого судового рішення можливо, але термін для апеляції також встановлює суд, і він може складати, наприклад, 1 годину.

Судячи за красивою інфографічкою про новий мобілізаційний закон, помінялося там з попередньої редакції нічого.

Дивіться. Володимир «Я тут, всі тут» Зеленський, Генерал Перемоги Залужний, Привид Києва, Пес Патрон і все це могли ввійти в історію саме в такому вигляді, якби наша війна закінчилася у 2022 році.

Проте повномасштабна війна триває скоро вже як третій рік, а загалом російсько-українська війна перевалить за 10 років. За ці 10 років ми мали чотири головнокомандувача. П'ять, якщо рахувати зрадника Ільїна.

Якщо повномасштабна війна — ще на 5 років, мусимо Залужного обов'язково тримати ці п'ять років? Думаю, що ні. Умови можуть змінюватися, результати одна й та сама людина може теж різні показувати в різних умовах.

Війна вже затягнулася, і перехід від спринту до марафону, в тому числі, передбачає нормалізацію того, що можуть відбуватися зміни.

Більше вам скажу — якщо вибори 2023-2024 ще поки що дійсно недоцільно було проводити, то в разі, якщо ми будемо розуміти, що війна затягується на 2025 і далі, то треба буде думати і про них. І може так статися, що війна продовжиться вже з іншим президентом, і склад парламенту у випадку виборів також гарантовано сильно зміниться.

Ми не маємо обговорювати гіпотетичне звільнення Залужного, яке цілком може статися до завершення війни, в стилі «ууууу батька звільнили». Ми маємо обговорювати його в стилі «ок, і що далі? яка наша стратегія на подальшу війну?».

Валерій Федорович увійшов в історію як генерал, що дав успішну відсіч російській агресії і зберіг українську державність. Проте місце в історії не має і не буде гарантувати вічне місце на посаді.

Вибачте, ця інформація теж не підтвердилася. Підвели джерела.

Якщо серйозно, то під час війни і не під час війни чиновників змінюють. Навіть якщо хтось був хороший і ефективний на одному етапі, не означає, що він має бути на своєму місці вічно. Чому ми вирішили, що генерал Валерій Федорович Залужний буде винятком — не дуже ясно, раз уже на то пішло.

Сам факт його звільнення не скаже нічого ані про його заслуги в минулому, ані про будь-які перспективи майбутнього.

Новина, авжеж, гучна, якщо врешті решт підтвердиться, але висновки робити просто нема з чого.

Шановні журналісти, так, це правда. Мене призначили головкомом.

Я вже сів на конячку і наступаю на Москву.

Сподіваюся, це теж опублікують. Рівень джерела приблизно однаковий.

Не знаю, наскільки можна довіряти генералу Кривоносу в цьому питанні, однак він розповів, що ракетним ударом 29 грудня росіяни вразили в Києві виробництво ракет для комплекса «Нептун».

Якщо це дійсно так, варто лише поаплодувати рішенню розмістити стратегічно важливе виробництво у відомій ще з радянських часів промзоні посеред багатомільйонного міста і сподіватися, що його ніхто не помітить і не здасть. Геніально.