#з_гаррі_щось_не_так
Гаррі думає, що з ним щось не так, тому що він... дійсно не цікавиться сексом так сильно, як мав би хлопець у його віці. Спочатку він скидав усю провину на війну, на Волдеморта, що сидів у його голові. І все було досить логічно до поки не стало зрозуміло, що й у мирний час його зацікавленість у цій сфері життя ні разу не збільшилася. Навіть навпаки, здається, цього стало ще менше. Раніше відчуття постійної небезпеки підбурювало його жити більш насичено, наче в останній день. Принаймні, схоже так працювала його підсвідомість. Адже зараз, коли все закінчилося, він дійсно не розумів того, чому робив ті чи інші речі. Навіть романтичні почуття стали для нього зайвими, непотрібними. Джіні, ох, його люба Джіні. Вона намагалася зрозуміти його, все владнати. Але згодом стало очевидно, що насправді Гаррі любить її, але лише як сестру або просто дуже близьку людину. Це не було кохання з самого початку, це були інстинкти, що підбурювали відчувати більше, ніж це було насправді.
Гаррі годинами блукав нічним замком, думаючи над тим, яким неправильним він себе відчуває. Не тільки секс, все його життя було якимось переламаним, з кістками, що неправильно зрослися. Йому доводилося вимотувати себе цілий день і майже всю ніч, щоб ці думки не встигали просочитися й у його сон. Коли Гаррі повертався після своїх нічних блукань - він просто падав на ліжко і вимикався, як той Лумус, якому вигукнули "Нокс"!
Це могло б продовжуватися місяцями, аж до того дня, коли їх 8 додатковий курс закінчиться, якби не одна ніч, що змінила все.
Одної такої ночі Гаррі знайшов Драко, звісно, він його знайшов. Адже Драко був таким самим, як він, теж ходив нічним замком, хоч і не так вільно, як це міг дозволити собі Гаррі під мантією невидимкою. Драко знайшов собі маленьке місце, де міг залишатися сам і куди він попрямував саме у той вечір, коли Поттер помітив його. Ні, звісно, Гаррі й до того бачив, що Драко блукає замком разом із ним, але завжди забороняв собі йти слідом. Він пообіцяв собі, що облишить Мелфоя у спокої, дасть йому шанс виправитися, як він того хоче. Але цього разу було щось дивне у тому, як Драко йшов, його хода була нерівною, наче п'яною. Такого Мелфоя Гаррі бачив вперше, тому він і не зміг побороти цікавість, що зародилася десь у його животі. Напевно, це було неправильно - те, як він на це відреагував, але на той час Поттер не хотів аналізувати це. Важливим був лише Драко та його дивна поведінка, яка привертала увагу.
Тоді ж Гаррі його і знайшов. Всього червоного, зі збитим диханням і з членом у руці, що пульсував. Пізніше Гаррі дізнається, що Драко був під дією зілля привороту з ефектом афродизіаку, яке він необачно проґавив серед своїх солодощів. Та на той момент всі думки Гаррі враз покинули його голову. Він дивився на те, як Драко дрочить собі й не міг відвести погляду. Його щоки червоніли, а член почав зацікавлено підстрибувати у штанах. Це було вперше, коли реакції його тіла була настільки інтенсивною, що Гаррі міг лише просто стояти у шоці й паніці, не маючи сили зрушити з місця. Він зрозумів, що кінчив собі у штани просто від вигляду Мелфоя, лише коли той пройшов мимо нього, залишивши по собі шлейф аромату парфумів. Цей запах охопив свідомість Гаррі, закарбувався на самісінькій підкірці й залишився там назавжди, щоб слугувати тригером у майбутньому.
З того дня, Гаррі доведеться боротися з усвідомленням власної орієнтації, із захопленням Драко і з запахом, що переслідуватиме його повсякчас. Це буде складний шлях, який він планував пройти сам, але настане ще один день, коли його світ перевернеться із ніг на голову. Тому що Драко теж матиме всі ці почуття, теж боротиметься із самим собою, аж до тих пір, коли їх взаємне тяжіння не зробить свою справу. Але це вже в іншій історії.
