Репост из: Lloccgatine𓃠
Півонії з смиренням лежали біля неї. Дивний запах квітів міг би задушити дівчину, і так мабуть було б краще, але вона трималась.
Дівчина здавалася марою. Такою недосяжною.. такою нереальною.
Блідість її шкіри навіть лякала, але також і проголошувала.
Вона пустими очима дивилася на руки, що були покриті шрамами. Потім її погляд опустився на ноги, такі втомлені, навіть вени було видно.
Вона вбила своє здоров'я, щоб бути гарною, а її сприймають як кусок м'яса
Вона ночами не спала і вчилась, щоб всі вважали її дурною, лише тому що вона дівчина?
Вона пахала як проклята, щоб мати все, а хтось вважає, що може забрати це?
Вона не заслужила бути навіть коханою?
Вона не заслужила бути гарною?
Вона не заслужила бути?
Ці всі думки вбивали її морально, а тепер стали методом вбивства фізично...
Квіти стали подушкою, а ваза ножем, тіло стало непотрібною оболонкою.
Дівчина здавалася марою. Такою недосяжною.. такою нереальною.
Блідість її шкіри навіть лякала, але також і проголошувала.
Вона пустими очима дивилася на руки, що були покриті шрамами. Потім її погляд опустився на ноги, такі втомлені, навіть вени було видно.
Вона вбила своє здоров'я, щоб бути гарною, а її сприймають як кусок м'яса
Вона ночами не спала і вчилась, щоб всі вважали її дурною, лише тому що вона дівчина?
Вона пахала як проклята, щоб мати все, а хтось вважає, що може забрати це?
Вона не заслужила бути навіть коханою?
Вона не заслужила бути гарною?
Вона не заслужила бути?
Ці всі думки вбивали її морально, а тепер стали методом вбивства фізично...
Квіти стали подушкою, а ваза ножем, тіло стало непотрібною оболонкою.