От в тому і проблема. Для батьків центр Всесвіту, все для нього. Він кращий. Він розумніший. Він радує їх.
Школа. Хтось краще та розумніший, батьки приділяють меньше часу.
Університет. Кожен різний, але багато з них зациклені на грошах, батьки оплатили найкраще місце. Всі порожні. Він знов вище, але це не допомагає. Від батьків не отримаєш доброго слова, бо він виріс, він тепер має виправдати їх очікування, він хоче знов почути «ти найкращий» від них.
До однокурсників ставиться трохи зверхньо, допомагаючи лише тому, що відчуває та підтверджує свою обізнаність.
Не витримує, йде з універу.
Життя з другом дитинства та сином легше ніж з людьми. Бо син йому не рідний, а як кошеня, знайдене на вулиці та взяте під крило. Заради нього він навчився кохати та оберігати. Змінив себе, своє ставлення та зняв лавровий вінок. Друг стільки разів підтримував його, казав вірні слова, просто… жив та насолоджувався життям, чим і привернув увагу Марка.