лібертарна ініціатива

27-28 листопада 1918 року, на тлі революційних подій та подальшої громадянської війни, анархістськими загонами на чолі з Н.Махно була утворена Вільна територія

У листопаді 1918 року повстанці, за широкої підтримки місцевих робітників та селян, зайняли значну частину Катеринославської, а також декілька повітів Таврійської губерній. В цей же час в Гуляйполі сформовано повстанський штаб, Революційну районну раду, створені органи управління та керівництва на федеративних засадах та колегіальній основі відповідно. По усій Вільній території запровадилось місцеве самоуправління у вигляді лібертарних комун.

Комуни засновувались на принципах товариськості та братерства. Всі - і чоловіки, і жінки, і підлітки - зобов'язані були нарівно трудитись у міру своїх сил. Організаційні роботи доручались одному, двом товаришам, котрі після їх виконання, працювали потім так само разом з іншими членами комуни.

П.Аршинов. Історія махновського руху

В містах України протягом місяця активістами була проведена агітаційна діяльність

7 вересня 1903 року війська Османської імперії напали на Странджанську комуну, яка була створена на лібертарних засадах в ході Ілінденського повстання.

Ілінденсько-преображенське повстання розпочалось 2 серпня, а вже 18 серпня була створена Странджанська комуна - близько 2 тис. бійців Внутрішньої македоно-одринської революційної організації на чолі з анархістом Міхаілом Герджіковим захопили місто Васіліко. Далі партизани, підтримувані місцевим населенням, захопили частину Східної Фракії, головним чином регіон гірського масиву Странджа з містом та округою Малко-Тирново. В утвореній вільній зоні почали активно діяти лібертарні форми суспільного ладу - колективна власність та врожай всієї комуни, бездержавні форми політичного устрою, бойові комітети, народні загони самооборони ("смъртна дружина"), рівність в національних та релігійних питаннях тощо.

Проте одна тільки поява такої егалітарної форми соціального об'єднання, викликали в султана та османської еліти бажання якнайшвидше розправитись з повстанцями.
На придушення було вислано 40-тисячну, добре озброєну армію проти болгарських, грецьких та арумунських селян. Після недовготривалих сутичок, 8 вересня Странджанська комуна була криваво ліквідована імперськими військами: більше 2 тис. комунарів загинуло; близько 20 тис. людей змушені були переселитися до Болгарії.

Хоч повстанці зазнали поразки, все ж, цей день ознаменований реалізацією ідей лібертарного комунізму на практиці за яку боролось та гинуло населення странджанської вільної території.