Здавалось я вже нічого не відчувала. Мої кінцівки оніміли від холоду, а я лежала в якійсь багнюці. Навкруги світла ніч, але зоряне небо закривала густа хвоя. Я не розуміла де та що маю робити. Я не пам’ятала як я тут опинилась, та взагалі… Як мене звати? Намагаючись встати, я знову впала в брудну калюжу, але вже повністю замастила обличчя. У мене немає більше сил підійматись. Здається, я втрачаю глузд. Або вже давно втратила? Я не пам’ятаю. Але мені жахливо хочеться спати. Я намагалась чинити опір сама собі, але все безрезультатно… Перед тим, як я полинула до сну, я почула тихий сміх, а потім щось різко завадило мені дихати. Я все згадала. Так, це було очевидно. Це мало статись давно.

#арт
#сюжет
#ліанна