Знімай свій хрест, як рюкзак із нефільтрованим пивом
З нічного кіоску, що продасть за готівку опівночі
Рідних батьків, алкоголь і сусідку цнотливу
Продавчиня, що рахує купюри і перламутровим ротом шкіриться
Кладе у рюкзак темні пляшки, чіпляє драну підкладку
І ти поспіхом застібаєш стару, поламану блискавку
Ховаєш від неї очі, наче програв їй у карти
Ховаєш руки в пусті кишені, які наче хто вилизав
Б'єш черевиком в пітьму, горбишся, дихаєш в маску
І лаєш себе за неспроможність не йти за добавкою
На тісному балконі пропиваєш зарплату, заначку і щастя
Ти ставиш на себе і всоте пройобуєш ставку
Дебошириш, психуєш, б'єш посуд, б'єш себе в груди
Добиваєш за ніч другу пачку ядючого вінстона вперто
Ти помреш не в Парижі, від цирозу, а не від застуди
І про тебе забудуть, бо ти не зможеш, навіть, нормально померти