Дж. М. Кутзее «Безчестя»В-во КСД, 2017 рік
222 сторінки
Я приголомшена, емоційно виснажена, «розчавлена» вагою всіх тих подій, що описані в книзі, але вона точно стане однією з кращих прочитаних у цьому році.
Про сюжет: події роману відбуваються у 90-ті роки в ПАР (часи після Апартеїду). Професор Девід Лурʼє, білий чоловік 52 років викладає англійську літературу в університеті. Двічі розлучений, легко та без моральних дилем заводить інтрижки зі студентками і після однієї з них, стається скандал і його позбавляють можливості вчителювати. Девід їде з великого міста, у Капську долину до своєї доньки, яка живе на фермі. Далі стаються події, які ведуть чоловіка по шляху безчестя та ганьби.
Цей твір читати важко через складного
неприємного героя, яких проходить через певні життєві ситуації та відверто лажає. І в цих розчаруваннях та програшах відкривається його людська слабкість та крихкість. При цьому хочеш не хочеш підключаєшся емпатійно та відчуваєш співчуття та навіть жалість.
Вона сказала, ви вскочили в халепу.
Не просто в халепу. Гадаю, це можна назвати безчестям.
Тема жіночої самодостатності та можливостей впливу на власне життя мене в цьому творі сильно зачепила. Чоловічий погляд та обʼєктивізація тіла, безкарність та замовчування насилля – тут багато того, що може ранити та схвилювати.
Вони збагнуть, що тіло жінки,
мов ковдрою, укрите мовчанням. «Застидалася, — казатимуть
вони одне одному, — застидалася й не скаже», а потім досхочу нарегочуться, пригадуючи свої подвиги.
Величезний пласт історії виділений для демонстрацііі ролі білої людини у тогочасному суспільстві ПАР. Дуже незручні питання, на які намагається знайти відповідь автор і при цьому наче і тебе затягує у цю дискусію: конфлікт колишніх поневолених та колишніх рабовласників, вибудова нової ієрархії та взаємодій.
Хоча суто абстрактно він засуджує жорстокість, сам не знає, чи жорстокий він за своєю природою, чи добрий. Він просто ніщо. Він припускає, що люди, котрі мусять бути жорстокими через свої обовʼязки, люди, котрі, приміром, працюють на бойнях, відрощують на своїх душах черепахові панцирі. Звичка загартовує: мабуть, так і є в більшості випадків, але не в його.
Не схоже, що він володіє талантом робитися безсердечним.
Це книга в якій немає проблиску світла та надії. Вона про жорстокість, байдужість, безсердечність, безчестя.
Як на мене, оригінальна обкладинка твору набагато краще передає його суть (2 фото)
Не знаю чи можу вам рекомендувати книгу. Це твір не для всіх і треба бути готовим до емоційних гойдалок.
Особисто я оцінила «Безчестя» на 10/10 і
точно буду перечитувати знову.