Я дуже часто чув від адептів Гітлера-визволителя, що наші люди в Німеччині часто писали родичам про своє життя на засланні в ледь не санаторних кольорах. Що ж було в дійсності?
Остарбайтери – це робітники з Центрально-Східної Європи, яких вивозили до Німеччини на ту чи іншу працю в 1939-1945 (з теренів Україна – з 1941). На початках цієї великої економічно-трудової кампанії люди нерідко добровільно зголошувались їхати до Рейху, однак, вже з 1943 року, коли німці стали програвати на Східному фронті, мешканців почали усе частіше зганяти до Німеччини саме ґвалтом, щоб радянцям досталося якомога менше людських ресурсів. Це було ясно живим очевидцям, але не тим, хто отримував інформацію з німецької преси чи радіо.
Німецька пропаганда вміло показувала життя остарбайтерів не просто як сите та хороше, а як майже вишукане. Типовий приклад замилювання очей по-нацистські:
«При цьому писати про своє життя додому фашисти забороняли. [...] Але одного разу всіх цих рабинь повели в баню, помили і декілька днів посилали пайок. На них оділи красиві плаття і запросили до зали, де були накриті столи з вином, різними дорогими продуктами. Скоро до них приїхали від другого поміщика хлопці, також добре зодягнені, і багато фотокореспондентів. Коли всі сіли за столи і підняли наповнені кубки, їх сфотографували, а потім, заборонивши їх випити, зразу ж вигнали з зали, вернули їх старий одяг, відібравши новий, і під ударами палиця погнали на роботу. Після цього вони кожна написала до рідних листа під диктовку поміщиці і разом з фотографіями піднесеними кубками відправили додому. В листах говорилось про добре життя в Німеччині і пропонувалось подругам також їхати в цю країну» – спогади анонімного мешканця.
Джерело: Насильство над цивільним населенням. Черкаська область. Документи органів держбезпеки 1941-1944. Київ, 2022. С. 323
#Новітня_історія_України
#Друга_світова_війна
Постісторичний | Чат | Пропозиція
Остарбайтери – це робітники з Центрально-Східної Європи, яких вивозили до Німеччини на ту чи іншу працю в 1939-1945 (з теренів Україна – з 1941). На початках цієї великої економічно-трудової кампанії люди нерідко добровільно зголошувались їхати до Рейху, однак, вже з 1943 року, коли німці стали програвати на Східному фронті, мешканців почали усе частіше зганяти до Німеччини саме ґвалтом, щоб радянцям досталося якомога менше людських ресурсів. Це було ясно живим очевидцям, але не тим, хто отримував інформацію з німецької преси чи радіо.
Німецька пропаганда вміло показувала життя остарбайтерів не просто як сите та хороше, а як майже вишукане. Типовий приклад замилювання очей по-нацистські:
«При цьому писати про своє життя додому фашисти забороняли. [...] Але одного разу всіх цих рабинь повели в баню, помили і декілька днів посилали пайок. На них оділи красиві плаття і запросили до зали, де були накриті столи з вином, різними дорогими продуктами. Скоро до них приїхали від другого поміщика хлопці, також добре зодягнені, і багато фотокореспондентів. Коли всі сіли за столи і підняли наповнені кубки, їх сфотографували, а потім, заборонивши їх випити, зразу ж вигнали з зали, вернули їх старий одяг, відібравши новий, і під ударами палиця погнали на роботу. Після цього вони кожна написала до рідних листа під диктовку поміщиці і разом з фотографіями піднесеними кубками відправили додому. В листах говорилось про добре життя в Німеччині і пропонувалось подругам також їхати в цю країну» – спогади анонімного мешканця.
Джерело: Насильство над цивільним населенням. Черкаська область. Документи органів держбезпеки 1941-1944. Київ, 2022. С. 323
#Новітня_історія_України
#Друга_світова_війна
Постісторичний | Чат | Пропозиція