Шляхетний дикун — концепція, яка втілює собою не зіпсовану цивілізацією людину, в суспільстві якої — панує рівність та чесність, сама людина оберігає природу, є мудрою та має магічні здібності.
Перші прояви цієї концепції видно ще в суспільстві Шумерів, де протиставляли сільську простоту та міську збоченість. Першим фактичним прикладом шляхетного дикуна є фольклорний герой Енкіду.
В античності захоплювались дикунами Гомер (а особливо скіфами) та Публій Корнелій Тацит, давньоримський історик, який ставив в приклад своїм співвітчизникам німецькі племена.
В епоху великих географічних відкриттів ця концепція набула нового розповсюдження та отримала новий поштовх для розвитку і існування.
Одначе, ця концепція зазнала серйозного спаду та занепаду в епоху реалізму.
На світлині ж — Талькав, шляхетний дикун з роману «Діти капітана Гранта».
Шлях до істини
Перші прояви цієї концепції видно ще в суспільстві Шумерів, де протиставляли сільську простоту та міську збоченість. Першим фактичним прикладом шляхетного дикуна є фольклорний герой Енкіду.
В античності захоплювались дикунами Гомер (а особливо скіфами) та Публій Корнелій Тацит, давньоримський історик, який ставив в приклад своїм співвітчизникам німецькі племена.
В епоху великих географічних відкриттів ця концепція набула нового розповсюдження та отримала новий поштовх для розвитку і існування.
Одначе, ця концепція зазнала серйозного спаду та занепаду в епоху реалізму.
На світлині ж — Талькав, шляхетний дикун з роману «Діти капітана Гранта».
Шлях до істини