1.09.1918 - 18.07.2013
Ігор Качуровський - помотало по світу: встиг народитися в Ніжині, а потім жити в Крутах, Курську, Зальцбургу, Буенос-Айресі та Мюнхені. Залишу один вірш, він такий більш менш універсальний, бо інші певно втратили свою актуальність (це якщо тактовно, але я б сказала шо вони просто нудні), бо це ще один чувак по вуха закоханий у Тутанхамонів, Аполонів і Пречисту Матір.
***
Блискуча строфа, що була вже в руках,
Прозора, співуча, ясна
Зненацька шутнула крізь шпару в думках
В провалля без краю і дна.
Сковзнула, упала, пірнула в глибінь,
Зірвалась, як риба з гачка,
І знов підпливала, манила, як тінь
Якої не схопить рука.
Як тінь, безтілесною стала сама,
Аж поки сховалась у тьму,
В глибинне, одвічне, що всіх нас пойма,
А ймення немає йому.
Ми тільки рибалки в непевних човнах
На плесі нічної ріки.
З глухої безодні, в туманних вогнях,
До нас випливають думки.
Щось ніби впіймаєш тремтливо-живе,
А впустиш - загине і слід...
Хіба що до когось ізнов припливе,
Колись через тисячу літ.