Прокинувся сьогодні вночі для того, щоб записати текст, котрий наснився. І ось що вийшло:

"Покоління Катарсисів"

Харчуватися тим, що по акції -
Зовсім не схоже на каторгу.
А нульові карткові баланси
Вже не здаються лячними.

Сидіти у просторі замкненому -
Не символи неандертальця.
Вистачає усього, начебто.
То не вперше і не востаннє.

У суспільстві лібідо-маркери
Полюбляють ділити на правильних,
Або тих, для кого все втрачено.
По своїм невідомим діаспорам.

Хто не в списку, той точно сектантом
Залишається серед натовпу
Надокучливих та моральних,
Вельми шановних Катарсисів.

Ці персони, і досі небачені,
Десь ховаються поза рамками
Сприйняття емоційного враження
Від самого життя та реальності.

Відокремлене їх світобачення
Дозволяє прожити заново
Ті моменти, що точно у пам'яті
Вже затерті новими кадрами.

Усамітнені по квартирах, підвалах,
Вони кожного разу детально,
По-справжньому, поринають
У Всесвіт своїх НЕ фантазій.

Декілька років тому, нещодавно,
Заборонили на вулицях в цьому стані
Знаходитись серед звичайних
Людей тим, хто "літає у хмарах".

Майже втрачений часом напис
На будинку по вулиці Правди
Передає ще якісь сподівання:
"Катарсиси будуть назавжди..."

11.01.2022

Той Самий Письменний