###
хвости


а чи з інею а чи з попелу
кашлем шкрябають голоси
вечір тліє скупим недпалком
обтирає щоку з роси
вечір дивиться відсторонено
їсть себе по шматках з ножа
між утечею й обороною
надзвичайно тонка межа

перекопане поле впоперек
перебиті кістки доріг
те що буде тобою вдобрене
недотримав і не вберіг
вже кочують кудись навпомацки
всі хто вчора були свої
мені жити з моєю совістю
заспокоюючи її

їжаки із осколків й попелу
повитрушувались з кишень
у долоні брудній недопалок
надзвичайно чітка мішень
вечір дивиться відсторонено
і бринить від птура струна
безнадійно в собі пройобано
безбородого пацана

непоправно у собі втрачено
того хто плів тенета слів
хто собі готував завбачливо
виправдання мовляв не зміг
хто розгледіти б посоромився
паразитів або нікчем
мені жити з моєю соівстю
їй втираючись у плече

мені бачити не розбачити
пантеони міцних шеренг
все що нині не має значення
особливо чомусь дере
їжаків обступають вервиці
кожен виколов скільки встиг
і язик мені не повернеться
дорікнути комусь із них

вечір скніє скупим недопалком
розуміє що ніч прийде
на позицію недокопану
хоч вона й зараз хтозна-де
на якій припадають інеєм
наче ящірчині хвости
мені жити з моїми тінями
й імена їх в собі нести