ЛАМАЙ

Віддавши волю без вагань сльозам,
Не стримуючись плачуть знову очі...
Чи є для серця на Землі бальзам ,
Коли у ньому рана кровоточить..?

Чи є якась таблетка для душі,..?
Щоб більше у скорботах не боліла...
Щоб на останнім навіть рубежі,
Ще вірити , надіятися вміла...

Де пластир той у світі віднайти...
Подряпини всі ним щоб заліпити...
Чи може є сироп від самоти?
Які ж нам ліки від образи пити ?

Питаємо не раз самі себе ,
Чи ж допоможе серцю медицина ?
Коли журба то мучить , то шкребе ,
Де від печалі, гіркоти вакцина ?

Загоїти нам рани може Бог ,
Він вилікує те , що так турбує...
І як стікають сльози в час тривог ,
Христос із нами... крик безмовний чує...

Якби Всевишній душу не ламав,
Чи ж для Його тепла вона б відкрилась ?
Якби Він глину ту не розім'яв,
Посудина б тоді не получилась.

Крізь немочі до сили шлях проліг,
Уроки цінні труднощі приносить,
Якби не зранив тернами  ти ніг ,
Чи  був би вдячним за траву і роси.?..

Якби Господь все зайве не зрізав,
Чи ми б плоди приносили прекрасні ?
Якби в пітьму Він нас не погружав ,
Чи б цінувати вміли ми дні ясні?

Якби ти , друже , не побачив ран ,
То би не мав в Цілителі потребу...
Не перейшов би вірою Йордан,
Якби дививсь на хвилі , а не в Небо...

Пергамент серця списаний Христом,
Писав різцем Він , залишились шрами...
Щоб стала  я Його святим листом ,
Служила іншим добрими ділами...

На благо все! Спасителю, ламай...
Тобою я в уділ священний взята,
Чисть душу, глину в Пальцях розминай,
Посудиною хочу, Боже, стати...

Нехай ще трохи в серці поболить,
Для нього ліків в світі не існує...
Лиш тільки Ти загоїш рани вмить ,
Твоя любов страждаючих лікує....

Випробування нас смиренню вчать,
І лиш війна народжує героїв...
Здається нам , що Небеса мовчать,
Не все ми розуміємо порою..

А Бог говорить в труднощах до нас ,
Якби Він не ламав , то б і не знали,
Хто рятував від горя стільки раз,
Для Кого ми живим камінням стали.
(20.03.2022)