ТОБІ ПОКІРНІ УРАГАНИ

Тобі покірні світу урагани,
Не осягну я , Боже, діл святих.
Створив могутні гори й океани,
І велич Ти Свою вмістив у них.

З піднесенням в природу знов вдивляюсь,
У простори незмінно голубі.
Перед Тобою серцем я схиляюсь,
І за красу лиш дякую Тобі.

У Всесвіті душа моя- краплина,
Така мала, здається, незначна.
Та оцінив над всім, мене- людину,
І благодать мені явив сповна.

Твоя любов як гори- неосяжна,
Твоя любов- глибокий океан.
Тонути в ньому, Боже мій, не страшно,
В Твоїй любові- зцілення для ран.

Про Тебе навіть кожен схил свідкує,
Вершини покриває білий сніг...
Де ще подібні речі віднайду я?
Лиш Ти зробити світ чудовим зміг.

Хвала в моїх устах не перестане,
Прославлений будь Бог в серцях земних...
За створені і гори й океани,
За велич ту, яку вмістив у них.
(28.10.19. NM