donotfollowme

Знайшла в сімейному чату фотографії сюрприз дня народження для чоловіка цього літа.
Пишаюся собою зараз, а тоді чомусь ні. Бо думала напевно як завжди що це не важливий скіл, що всі так роблять.

Доречі оцю люстру на фото над столом зробив чоловік своїми руками.

Просто пропустила своє фото із NYC Metro через чат джі.

Це фото передає атмосферу станції Borough Hall — момент очікування серед шуму міста. Пасажири, поглинені своїми думками, створюють відчуття анонімності та водночас спільності. М’який фокус на поїзді додає динаміку, контрастуючи зі спокоєм людей на платформі.

Сцена здається позачасовою, де кожен персонаж — це окрема історія. Приглушені тони та освітлення підкреслюють момент, застиглий між минулим і теперішнім, нагадуючи про поезію повсякденного життя. Це більше, ніж просто фото — це мистецтво урбаністичних історій.

Коли зустріла нову музу ✨🙏❤️‍🩹

Контент несеться ✨⚡️💵
Знімаєм щось із Анітою, поки що невідомо що саме, але так само і формується документальне кіно.

Фото із сьогодні, Дахаб 2024

My mood every day

First love.
Stella & Venya

Дуже багато плачу від щастя за своїх дітей, за те які вони вільні зараз.

Стоп кадри from Dahab 2024.

❤️

Про сором проявлення в інтернеті, який я до сих пір проживаю.

Бути цікавим собі — це вже унікальна якість, яка заслуговує бути почутою. Зрештою, у мережі теж є місце для людей, які здатні додати більше сенсу у стрічки новин.

Інтелектуально розвиненим людям може бути соромно проявлятися в інтернеті через кілька глибинних причин, які кореняться в їхніх особистісних рисах, суспільних очікуваннях і специфіці онлайн-середовища:

1. Самокритичність і високі стандарти

• Інтелектуальні люди часто схильні до самоаналізу та критики. Вони можуть думати: “Чи достатньо це цікаво? Чи варто взагалі це публікувати?”
• Їхній перфекціонізм змушує відкладати чи навіть уникати публікації, боячись, що їхні ідеї не будуть на висоті.

2. Страх осуду

• Інтернет — це середовище, де ідеї можуть бути швидко піддані критиці або неправильно витлумачені. Інтелектуальні люди бояться, що їхній контент може стати об’єктом сарказму чи хейту.
• Часто вони відчувають, що в онлайн-дискусіях домінують простіші, більш емоційні або маніпулятивні посили, і їхні глибші ідеї просто “потонуть”.

3. Знецінення складного контенту

• Інтернет часто винагороджує прості, швидкі й емоційні формати, тоді як складні думки вимагають часу для сприйняття. Це створює відчуття, що публікувати щось глибоке — марна справа.
• Наприклад, вірусний мем зібере тисячі лайків, тоді як аналітична стаття, що вимагає години на створення, може залишитися майже непоміченою.

4. Вразливість через відкритість

• Проявитися в інтернеті — це стати вразливим, відкрити частину себе. Для розумних людей це особливо важко, адже вони усвідомлюють наслідки: репутаційні ризики, неправильну інтерпретацію або навіть вторгнення в приватне життя.

5. Прагнення до приватності

• Цікаві й розумні люди часто цінують тишу і приватність, що суперечить публічній природі інтернету. Вони можуть не хотіти ділитися особистим або змагатися за увагу.

6. Відсутність віри в цінність своєї думки

• Часто вони думають: “Кому це цікаво? Інші вже сказали це краще, ніж я.” Відчуття перенасиченості контенту у світі може пригнічувати їхню мотивацію висловлюватися.

7. Розрив між аудиторією і контентом

• Інтелектуали можуть відчувати, що їхні інтереси надто нішеві, складні або незрозумілі для широкої аудиторії. Це створює страх, що їх просто не зрозуміють.

Як з цим впоратися?

1. Прийняти недосконалість: Ніхто не публікує ідеальний контент, а щирість і природність часто важливіші за ідеальну форму.
2. Знайти “своїх”: Існують спільноти й аудиторії, які цінують глибокі й нестандартні думки.
3. Думати про цінність: Якщо навіть одна людина знайде вашу ідею корисною або надихне її, це вже має сенс.
4. Фільтрувати негатив: Варто сприймати інтернет як інструмент для самовираження, а не місце, де кожен повинен усім подобатися.

Думки навіяни постом Паши Вржеша, як не дивно вчора я дуже багато побачила репостів цього поста у своїх знайомих.

Можу сказати що легше тут писати мені поки що не стає. Бо я відчуваю себе дуже вразливою від того що в мої думки потрапляють незнайомі люди.

За останні два роки я дуже сильно заглибилася в себе і відчуваю себе extremely lonely. Але я вже знайшла в цьому багато плюсів. Тому я тут все це пишу.

Якщо ви тут і зараз читаєте це, ви можете підтримати мене лайком, так я бачу що я не одна.