Основний прикол стартапу на ранній стадії, до якого вас жизнь не готувала, полягає в тому, що намагання пріоритизувати щось в цьому хаосі натикаються на бурхливу і кроваву реальність.
Воронка залучення клієнтів схожа на відро, бо вам тупо не вистачає функціоналу, який відповідає задачам клієнтів, і здатен їх затримувати. На цій стадії retention це виключно про можливості продукту. Закриває потреби — компанія користується. Не закриває якусь частину потреб — “сорі, ми посидимо почекаємо”. І це справедливо.
При цьому звичайно, фічі не відповідь. Але має бути Product User Fit, в рамках якого ми задовольняємо якусь частину аудиторії поточним функціоналом, і працюємо далі, щоб задовольняти більше аудиторії.
Тож це постійний пошук балансу між продажами в диряве відро і розробкою, щоб залатати наявні дірки, і нарощувати кількість успішних кейсів, в яких продукт робить те, що ви хочете, а користувач з цього приводу щасливий.
Власне прикол з пріоритизацією в тому, що вам потрібно одночасно:
- Будувати функціонал, щоб збільщувати % конверсії з вашої воронки (бо на цьому етапі конвертує продукт, а не маркетинг)
- Продовжувати продавати, щоб навіть через диряве відро ріс MRR. Знайти баланс і потрібний сегмент юзерів, який на цьому етапі найкраще конвертиться.
- Бути на постійному зв’язку з користувачами, щоб передбачати, що вони хочуть, і відрізняти загальні ідеї, від реальних блокерів перед користуванням.
- Займатись фандрейзингом, щоб не впертись в банальну відсутність кешу.
- Тримати в порядку операційку, фінанси, команду.
Мораль тут в тому, що це все неможливо робити добре одночасно, якщо ти стартап на ранній стадії. Бо чим більше в тебе задач і пріоритетів — тим гірший делівері в кожному з них.
Треба намагатись звичайно. Але при цьому прийняти реальность, що просідати буде все.
Як з цим боротись — я не знаю. Боротись. Старатись все втримати в руках, аж поки у вас не буде достатньо ресурсів для того, щоб реально побудувати пріоритети, і робити речі по черзі.
Ну і молитись богу, бо навіть заядлі атеїсти, які заводять стартап, починають в нього вірити. Треба ж в щось вірити.
Воронка залучення клієнтів схожа на відро, бо вам тупо не вистачає функціоналу, який відповідає задачам клієнтів, і здатен їх затримувати. На цій стадії retention це виключно про можливості продукту. Закриває потреби — компанія користується. Не закриває якусь частину потреб — “сорі, ми посидимо почекаємо”. І це справедливо.
При цьому звичайно, фічі не відповідь. Але має бути Product User Fit, в рамках якого ми задовольняємо якусь частину аудиторії поточним функціоналом, і працюємо далі, щоб задовольняти більше аудиторії.
Тож це постійний пошук балансу між продажами в диряве відро і розробкою, щоб залатати наявні дірки, і нарощувати кількість успішних кейсів, в яких продукт робить те, що ви хочете, а користувач з цього приводу щасливий.
Власне прикол з пріоритизацією в тому, що вам потрібно одночасно:
- Будувати функціонал, щоб збільщувати % конверсії з вашої воронки (бо на цьому етапі конвертує продукт, а не маркетинг)
- Продовжувати продавати, щоб навіть через диряве відро ріс MRR. Знайти баланс і потрібний сегмент юзерів, який на цьому етапі найкраще конвертиться.
- Бути на постійному зв’язку з користувачами, щоб передбачати, що вони хочуть, і відрізняти загальні ідеї, від реальних блокерів перед користуванням.
- Займатись фандрейзингом, щоб не впертись в банальну відсутність кешу.
- Тримати в порядку операційку, фінанси, команду.
Мораль тут в тому, що це все неможливо робити добре одночасно, якщо ти стартап на ранній стадії. Бо чим більше в тебе задач і пріоритетів — тим гірший делівері в кожному з них.
Треба намагатись звичайно. Але при цьому прийняти реальность, що просідати буде все.
Як з цим боротись — я не знаю. Боротись. Старатись все втримати в руках, аж поки у вас не буде достатньо ресурсів для того, щоб реально побудувати пріоритети, і робити речі по черзі.
Ну і молитись богу, бо навіть заядлі атеїсти, які заводять стартап, починають в нього вірити. Треба ж в щось вірити.