ПАТТАЧІТРА
Одіша славиться не лише розкішними середньовічними храмами й культом Джаганнатха, а і яскравим народним живописом на тканині — паттачітрою. Із санскриту це слово так і перекладається — «картина на тканині». Кажуть, цьому виду мистецтва 1500 років — його початок йде від фресок на стінах ранньосередньовічних храмів Одіші з 5 ст. н. е. А ще паттачітра дуже пов’язана з культом божества Джаганнатха — місцевим богом, якого вайшнави шанують як форму Кришни й центром поклоніння якому є місто Пурі на березі океану. Власне, усім відоме зображення бога Джаганнатха стало стилістичним прототипом для паттачітри.
На прямокутних шматках тканини народні спадкові художники — чітракари — яскравими мінеральними фарбами виписували міфологічні сюжети, легенди і просто зображення індуїстських богів.
Як і в будь-якому домодерному живописі, процес виготовлення фарб займав багато часу, тому паттачітру робили всією родиною: жінки зазвичай займалися розтиранням фарб, замішуванням клеїв, тонуванням тла і фінальним лакуванням картини. А на батькові сімейства лежала головна задача — виписати зображення, одразу начисто, навіть не роблячи ескіз і не користуючись жодним «простим олівцем». Наразі я не можу показати вам паттачітру, над якою працюю, але покажу інші гарні народні картинки, що у вільному доступі. Зрештою, їхня стилістика однакова й дуже впізнавана: це кольорові картинки з декількома чистими кольорами в намальованій рамі з характерними рослинними орнаментами і з тлом, яке нагадує шпалери — має повторювані декоративні елементи. Такі ж елементи можемо бачити в мистецтві розписування рук хною — мегенді.
Одіша славиться не лише розкішними середньовічними храмами й культом Джаганнатха, а і яскравим народним живописом на тканині — паттачітрою. Із санскриту це слово так і перекладається — «картина на тканині». Кажуть, цьому виду мистецтва 1500 років — його початок йде від фресок на стінах ранньосередньовічних храмів Одіші з 5 ст. н. е. А ще паттачітра дуже пов’язана з культом божества Джаганнатха — місцевим богом, якого вайшнави шанують як форму Кришни й центром поклоніння якому є місто Пурі на березі океану. Власне, усім відоме зображення бога Джаганнатха стало стилістичним прототипом для паттачітри.
На прямокутних шматках тканини народні спадкові художники — чітракари — яскравими мінеральними фарбами виписували міфологічні сюжети, легенди і просто зображення індуїстських богів.
Як і в будь-якому домодерному живописі, процес виготовлення фарб займав багато часу, тому паттачітру робили всією родиною: жінки зазвичай займалися розтиранням фарб, замішуванням клеїв, тонуванням тла і фінальним лакуванням картини. А на батькові сімейства лежала головна задача — виписати зображення, одразу начисто, навіть не роблячи ескіз і не користуючись жодним «простим олівцем». Наразі я не можу показати вам паттачітру, над якою працюю, але покажу інші гарні народні картинки, що у вільному доступі. Зрештою, їхня стилістика однакова й дуже впізнавана: це кольорові картинки з декількома чистими кольорами в намальованій рамі з характерними рослинними орнаментами і з тлом, яке нагадує шпалери — має повторювані декоративні елементи. Такі ж елементи можемо бачити в мистецтві розписування рук хною — мегенді.