Про Інавгурацію.
Перш за все, хочемо привітати Шостого Президента України Володимира Олександровича Зеленського зі вступом на посаду. Побажаймо ж йому успіхів! А тепер до справ буденних.
Все розпочалося з того, що лисого порв... Тобто, перед Верховною Радою зібралися квартальці та люди. Давали інтерв'ю: розповідали про пониження тарифів та зламані гойдалки на дитячих майданчиках. Іншим словами, чекали від Президента великих досягнень у справі захисту українських дворів від шкідників.
Всі чекали, як саме наш вельмишановний Гарант з'явиться перед Верховною Радою: на лімузині чи на велосипеді, на танку чи на тракторі. Але він прийшов пішки, насолоджуючися зеленню Маріїнки, як справжній поціновувач природи.
Будьмо відвертими, поява була ефектною і натовп позитивно відреагував на жести Президента. Навички шоу-мена виконали свою роботу. Все ж люди люблять перфоманси.
Пройшовши збуджений натовп, новообраний Гарант зайшов Верховну Раду, де розпочалася урочиста церемонія з нагоди його інавгурації. Високоповажні гості з нетерпінням чекали доки Володимир Зеленський складе присягу і вступить на посаду Президента України.
З посмішкою на устах він зайшов до зали. Присутні-ж зустріли його оплесками, як тріумфатора. Напевно, в цей момент він дуже нервував, хоч і не показував цього. Він був сповнений енергією і вона, в той самий момент, охопила всіх присутніх.
Коли звучала "Молитва за Україну", на його очах заблищали сльози. Ми не знаємо про що саме він думав той момент, але сподіваємося, що його серце було переповнено любов'ю до нашої країни та народу. Сподіваємося, що саме з таким серцем він складав присягу на вірність народу України...
Після того була промова, яку доволі тепло зустріли присутні в залі. Деякі, занадто тепло... Навіть, можна сказати, що сприйняли її надто гаряче, як пан О. Ляшко, який почав дискусію під час неї.
Хто ж був в ній правий? Напевно то розсудять наші нащадки, що будуть читати про то з підручників по Історії України. Проте, ми підтримуємо думку про те, що мова, саме наша українська мова об'єднує кожного українця.
Там, де звучить українська - не чути гуркіт гармат... На платять своїми життями солдати, що захищають нас від загарбника... Чи може МОВА нас розділяти? Хіба ми самі не розділяємо себе, коли не хочемо сприймати наше спільне надбання?
До промови пана Президента виникло багато питань, але, сподіваємося, що його діяльність піде лише на користь, а в Україні, на нашій рідній землі, знов запанує мир, любов та злагода.
Щож, соратники Українці, брати та сестри! Хоч ми і з сумнівами ставимося до нашого нового Президента, але давайте посміхатися, як це робив пан Парубій, та сподіватися на славетне майбутнє для нашої держави.
Слава Україні! Не підведи нас, Шостий...
Перш за все, хочемо привітати Шостого Президента України Володимира Олександровича Зеленського зі вступом на посаду. Побажаймо ж йому успіхів! А тепер до справ буденних.
Все розпочалося з того, що лисого порв... Тобто, перед Верховною Радою зібралися квартальці та люди. Давали інтерв'ю: розповідали про пониження тарифів та зламані гойдалки на дитячих майданчиках. Іншим словами, чекали від Президента великих досягнень у справі захисту українських дворів від шкідників.
Всі чекали, як саме наш вельмишановний Гарант з'явиться перед Верховною Радою: на лімузині чи на велосипеді, на танку чи на тракторі. Але він прийшов пішки, насолоджуючися зеленню Маріїнки, як справжній поціновувач природи.
Будьмо відвертими, поява була ефектною і натовп позитивно відреагував на жести Президента. Навички шоу-мена виконали свою роботу. Все ж люди люблять перфоманси.
Пройшовши збуджений натовп, новообраний Гарант зайшов Верховну Раду, де розпочалася урочиста церемонія з нагоди його інавгурації. Високоповажні гості з нетерпінням чекали доки Володимир Зеленський складе присягу і вступить на посаду Президента України.
З посмішкою на устах він зайшов до зали. Присутні-ж зустріли його оплесками, як тріумфатора. Напевно, в цей момент він дуже нервував, хоч і не показував цього. Він був сповнений енергією і вона, в той самий момент, охопила всіх присутніх.
Коли звучала "Молитва за Україну", на його очах заблищали сльози. Ми не знаємо про що саме він думав той момент, але сподіваємося, що його серце було переповнено любов'ю до нашої країни та народу. Сподіваємося, що саме з таким серцем він складав присягу на вірність народу України...
Після того була промова, яку доволі тепло зустріли присутні в залі. Деякі, занадто тепло... Навіть, можна сказати, що сприйняли її надто гаряче, як пан О. Ляшко, який почав дискусію під час неї.
Хто ж був в ній правий? Напевно то розсудять наші нащадки, що будуть читати про то з підручників по Історії України. Проте, ми підтримуємо думку про те, що мова, саме наша українська мова об'єднує кожного українця.
Там, де звучить українська - не чути гуркіт гармат... На платять своїми життями солдати, що захищають нас від загарбника... Чи може МОВА нас розділяти? Хіба ми самі не розділяємо себе, коли не хочемо сприймати наше спільне надбання?
До промови пана Президента виникло багато питань, але, сподіваємося, що його діяльність піде лише на користь, а в Україні, на нашій рідній землі, знов запанує мир, любов та злагода.
Щож, соратники Українці, брати та сестри! Хоч ми і з сумнівами ставимося до нашого нового Президента, але давайте посміхатися, як це робив пан Парубій, та сподіватися на славетне майбутнє для нашої держави.
Слава Україні! Не підведи нас, Шостий...