Brenton Tarrant's lads.

Стаття Артема Дериглазова про безкомпромісність молодості, та про те. що необов'язково читати Майн Кампф, аби стати штурмовиком.

​​В Києві та Дніпрі з'являться вулиці Аміни Окуєвої та Джохара Дудаєва.

"Слава Україні!"—саме так повинен відреагувати на цю новину справжній патріот і нацианаліст. Адже відомо, що нема більших братів проти злих маскалєй, ніж борці за свободу вільної Ічкерії.

Ну а тепер серйозно, невеличкий лікнеп, чиїми іменами називатимуть вулиці на нашій землі. Джохар Дудаєв—один з організаторів геноциду білих на території Чечні, не росіян. а саме Білих—ніхто там не розбирав, росіяни це, чи українці. Нагороджував "чеченськими державними нагородами" Шаміля Басаєва, за неймовірно ефективні вбивства з жінок та дітей(в тому числі українців) в Буденовске.

Але Дудаєв давно гниє в землі, а от Окуєва—новітній український герой. В усіх ЗМІ ви знайдете інформацію, що це начебто чеченка, яка знайшла в Україні свою другу Батьківщину, вона сама розповідає в інтерв'ю, що народилась мусульманкою, і т.д. Насправді ж все набагато цікавіше. Справжнє ім'я цієї героїні—Наталія Нікіфорова. Батько Віктор Сергійович Нікіфоров був директором музею мистецтв і відомий перш за все тим, що разом з подєльніками вкрав з того музею картину "Цілунок Іуди" Караваджо. Саме на ці крадені гроші і жила його донька Наташа, аж поки не зайнялась шахрайствами і мародерством, але про це пізніше.

Набагато цікавішим є родовід по материнській лінії, адже мати "чеченської жінки-воїна"(за версією ВВС) жидівка Ірина Камінська. Її бабуся—Камінська Еделіна Фабіанівна, все з тих же одеських жидів.

Сам же життєвий шлях одеської шикси Наташки достатньо яскравий. Вона постійно каталась між Москвою та Одесою і дуже любила давати всім підряд бородатим горцам. Тільки в офіційних стосунках вона перебувала тричі, не дуже по-мусульманськи, правда? Ах да, мусульманство вона прийняла на початку 2000х, при цьому продовжувала наряджатись в обтягуючі "хіджаби". Будучи доступною дівкою для представників народу нерозбірливого(адже в горах з голодухи і баранів інколи єбуть) мала широку популярність і брала участь в розбійних нападах та шахрайських схемах, якими і славляться представники цієї діаспори.

Щодо війни в Україні, за словами моїх знайомих—займалась в основному мародерством та розбоєм. Уже в мирному Києві намагалась займатись тим же, разом з кількома загальновідомими чортами спробувала кинути на гроші серйозних людей(також чеченців) які і організували перший замах. Після чого було прийнято рішення інсценувати ще один напад задля імітації її смерті. Що і було зроблено. Похована напівтаємно, на другий день після "смерті", без будь-якої судово-медичної експертизи.

От такі у нас герої. Шикса Наташка, яка пропагувала терористів(Доку Умарова наприклад) в результаті діяльності яких гинули українці. Очевидно, що на думку кошерної влади, кошерна мусульманка має набагато більше прав отримати вулицю її імені, ніж якісь безіменні Богдани, які гинуть на фронті щодня. Хто їх рахує?

Раджу почитати цю статтю, вона дає поверхневе розуміння певних процесів у світовій політиці і також вказує шлях для подальшого пошуку інформації. Цікаво, що якщо починаєш копати по таких індивідах, то завжди наштовхуєшся на цілий виводок "міжнародних фондів", "меценатів", "видатних гуманістів та миротворців".
І чомусь кожного разу національність більшості з них очевидна.
Співпадіння....