Не треба, до речі, вдягати цей светр
На кавовій гущі гадати не треба
Ти ж підеш усе ж бо! Сьогодні так душно

Помию ще посуд, спакую валізи
Так жаль, що не влізуть твій дотик і почерк
А рани відмокнуть. Вертаєшся. Кроки.

«Знімай уже светр!» У відповідь: «Ще щось?»
«Та просто запахло чужим...
Як думаєш, досить?
Блукати по осях
Самотньо між мною і ним?...»