Коли він говорив зі мною -
Малювала бджолині соти*.
Я була ще тоді живою,
Відчувала слова на дотик.
Засинаючи під Шопена,
Уявляла у снах Карпати.
Надто чиста, казав, і чемна
"Ти покликана відчувати."
Та пройшло дуже мало часу
І не стало між нами хімії,
Я малюю тепер щоразу
Тільки кола, спіралі й суцільні хвилясті лінії *.

*Мова йде про малюнки, які ми несвідомо малюємо на психологічному рівні.