Зоологічний музей Львівського національного універсистету імені Івана Франка


Kanal geosi va tili: ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa: ko‘rsatilmagan


Сторінка висвітлює інформацію, котра стосується діяльності Зоологічного музею ЛНУ ім. Івана Франка

Связанные каналы

Kanal geosi va tili
ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa
ko‘rsatilmagan
Statistika
Postlar filtri


Пінагор або риба-горобець (Cyclopterus lumpus).
🐟Особливістю цих риб є те, що їх стисле з боків тіло з плоским черевом не має луски. Перший спинний плавець з віком заростає товстою шкірою і стає подібним до гребеня. Уздовж тіла пінагора, від голови до хвоста, тягнуться три ряди великих горбків.
🐟 Пінагори виростають до 20-40, іноді до 60 см і досягають ваги в 6 і навіть 9 кг.
🐟 Мешкають у холодних водах Арктики, Північної Атлантики і в північних областях Тихого океану. Вони проводять основну частину свого життя на глибинах 50-200 м ховаючись у водоростях. Черевні плавці цих риб утворюють своєрідну присоску, що дозволяє прикріплюватися до підводних предметів.
🐟 Ці риби не відрізняються яскравістю забарвлення, самки синьо-зелені, а самці сіро-блакитні.
🐟 У нерестовий період самці набувають яскраво червоно-коричневого кольору, а спина стає темно-синьою, майже чорною. Під час нересту вони перестають харчуватися, самка відкладає до 200 тисяч ікринок і залишає потомство на турботливого батька.


Панголін яванький (Manis javanica) поширений у південній М'янмі, Таїланді, південному Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, півострові Малайзія i прилеглих дрібних островах.
Тіло панголіна яванського коричневе, досягає, приблизно, 75 – 120 см (з них 35 – 56 см – хвіст). Спина, частина голови і лапи вкриті великими лусками. Черево м'яке і беззахисне. У разі небезпеки панголін скручується у клубок, ховаючи ніжне пузо всередину.
На лапах тварини є великі кігті (при чому, на передніх лапах вони більші). Через такі великі кігті панголін не може стати на стопу передніх лап, тому ходить ніби на «кулаках».
Живиться мурахами та термітами. Для розривання мурашників у панголіна є кігті, а для вловлювання – липкий язик. Зубів не мають, проте у шлунку мають зроговілі пластинки, що допомагає перетирати їжу.
Малята панголінів народжуються одразу з лусками, перші кілька днів ці лусочки м’якенькі та рожеві. Вони чіпляються самці за луски на хвості, і так пересуваються разом з нею.
Панголіни занесені до міжнародних червоних списків.


Знайомтесь – Коромисло синє (Aeshna cyanea).
🔸Ця бабка поширена в Європі, Північній Африці, на Кавказі, у Центральній Азії та Західному Сибіру, де оселяється біля стоячих водойм з густою прибережною рослинністю.
🔸Тіло коромисла синьо-зелене, завдовжки до 80 мм, а розмах крил до 110 мм.
🔸У цих бабок великі фасеткові очі, що складаються з приблизно 28 000 простих вічок.
🔸Коромисла сині вирізняються з-поміж інших своєю територіальністю. Полюють переважно поодинці. Основу їхнього раціону складають комарі-дзвінці, денні метелики і одноденки. Дрібних комах ці бабки з’їдають на льоту, а більшу здобич, споживають сідаючи на найближчу рослину.
🔸Самки відкладають яйця, встромляючи черевце у вологий мох або відмерлі частини водних рослин на краю водойми. В одній кладці до 20-30 яєць. Личинки з'являються навесні наступного року. Живучи у водоймі, вона теж хижак, який за допомогою ротового апарату - «маски» поїдає різноманітних безхребетних і, навіть дрібних рачків та мальків риб. Розвиток личинки триває два роки.


Рибалочка блаќитний або просто рибалочка (Alcedo atthis) 🐦— дрібний птах родини рибалочкових. Вид поширений в Євразії (до Півдня Скандинавії) та північному сході Африки. Рибалочка гніздиться майже на всій території України, крім Кримського півострова і високогір’я Карпат.
🐦Оселяється рибалочка на берегах природних або штучних прісних водойм - річок, струмків, іригаційних канав тощо. Головною умовою вибору місця проживання є достатня кількість дрібної рибки величиною не більше 10 см - основний раціон птаха. Рибалочки справляють гнізда в норах, що риють на крутих берегах, неподалік від водойми.
🐦 Таких яскравих птахів в Україні небагато. Барвисте смарагдово-помаранчеве оперення рибалочки помітне здалеку. Тіло завдовжки 15—20, крила 7—8 см, вага 25—40 г.
🐦Рибалочка в наших широтах належить до мігруючих птахів, і лише поодинокі особини залишаються на зиму на території України.
🐦За присутністю рибалочки можна судити про стан води - він оселяється виключно неподалік чистих водойм.


Астронотус оскар (Astronotus ocellatus) – прісноводна риба з родини Цихліди.
🐠Трапляється Астронотус у Південній Америці, басейн Амазонки, річки: Ріо-Неґру, Парана, Парагвай. Надає перевагу мілководдям, ховаючись під затопленими гілками. Також у природі трапляється в Китаї, у північній Австралії та США.
Вид обмежений у своєму поширенні через непереносимість низьких температур води, нижня летальна межа 12,9 °C.
🐠Розміри тіла досягають 30-40 см (в середньому 35 см), а маса становить 1,5 кг у дорослому віці.
🐠Оскари забарвлені у темно-зелений/коричневий колір з різноманітними помаранчевими, червоними та жовтими плямами з боків.
🐠Статевої зрілості досягають у віці від 1 до 2 років та розмножуються впродовж 9 - 10 років. Одна самка може відкласти 2500-3000 ікринок.
🐠У природі, зазвичай, полюють на дрібну рибу.
Астронотуси – територіальні та можуть бути досить агресивним до інших риб, які зазіхають на їхню територію.
🐠Відомо, що тривалість життя оскарів 10-20 років.




🐆Онцила, або леопард онцила (Leopardus tigrinus) – вид невеликих хижих плямистих ссавців з родини котові (Felidae).
🐆Поширені від Коста-Рики і північної Панами до південного сходу Бразилії та північної Аргентини, де мешкають у субтропічних лісах, віддаючи перевагу вологим вічнозеленим і гірським «туманним» лісам на висоті до 3000 м н. р. м.
🐆Онцила – мало досліджений вид. Мабуть, веде поодинокий спосіб життя, активні переважно вночі.
🐆Полює ця кішка на дрібних гризунів, птахів, можливо, на неотруйних змій і деревних жаб.
🐆Статевої зрілості досягаюсь у віці 2-2,5 років. Самки народжують 1-3 кошенят через 74-76 днів вагітності. Основною відмінністю малят онцил від інших котових є те, усі зуби в них прорізуються одночасно через 21 день.
🐆 У 1970–80-х рр. через красиве хутро на них полювали, добуваючи по-кілька десятків тисяч особин. Станом на сьогодні, полювання на онцил заборонене в багатьох регіонах, хоч як і раніше, вони не перебувають під охороною в Еквадорі, Гаяні, Нікарагуа, Панамі та Перу.


Птахокрил Брука 🦋 (Trogonoptera brookiana) – представник родини Косатцеві (Papilionidae), національний метелик Малайзії.
🦋Цей вид метеликів поширений на Малайському півострові, островах Борнео, Натуна і Суматра, тому його називають королем тропічних лісів. Трапляється і в низинних лісах на рівні моря, і на висоті 2000 м на горі Кінабалу (о. Борнео).
🦋Птахокрил Брука – великий метелик із розмахом крил 15-17 см. Для нього характерний статевий диморфізм. Самець чорно-зеленого забарвлення, на передніх крилах має по 7 плям у вигляді зубців зеленого кольору. Самка більша за нього і, буро-коричнева, на крилах такі ж плями жовтуватого забарвлення. 🦋Завдяки такому забарвленню птахокрили Брука мімікрують під смарагдових рогодзьобів (Calyptomena viridis) – тропічних птахів. Комахоїдні птахи приймають їх за свої «родичів» і тому не полюють на птахокрилів.
🦋Оскільки птахокрил Брука є видом-ендеміком, він перебуває під охороною і в несений до Додатку ІІ конвенції СІТЕС.


🦎Cцинк звичайний, або аптечний (Scincus scincus) – вид ящірок із родини Сцинкових. Вид названий аптечним через лікувальну дію проти різних хвороб і недуг, яку приписували ящірці в давнину.
🦎Довжина тіла тварини досягає 22 см, з них хвіст – 6-7 см. Колір шкіри зверху сірувато-жовтий або коричнево-бурий із темними вузькими поперечними смугами на спині. Знизу аптечний сцинк перламутрово-білий або жовтуватий.
🦎Cцинк звичайний поширений на західному узбережжі Африки, в пустелі Сахара і на Аравійському півострові, де полюбляє перебувати на відкритій піщаній місцевості без рослин. Рухається ця ящірка дуже швидко та стрімко і при небезпеці заривається у пісок.
🦎Як Ви думаєте чи може ця ящірка плавати? Звісно, але не у воді, а в піску! Швидкість переміщення піском становить до 15 см/с.
🦎Харчується тварина здебільшого комахами, також полює на дрібних ящірок. Звичайні сцинки є яйцекладними плазунами, відкладають 10-20 яєць. Статева зрілість настає у віці трьох-чотирьох років.


Кальмар європейський або кальмар звичайний (Loligo vulgaris) 🦑. Чисельний вид, трапляється в прибережних водах від Північного моря до західного узбережжя Африки.
🦑Довжина тіла зі щупальцями сягає 50 см, вага – 1,5 кг. Як і майже всі кальмари, цей вид має десять кінцівок: вісім є відносно короткими, що використовуються для утримання здобичі та два довгих щупальця для лову.
🦑Забарвлення тіла кальмара сірувато-прозоре або червонувате. Шкіра вкрита керованими хроматофорами, що дозволяє кальмарам маскуватись, зливатись з навколишнім середовищем.
🦑Кальмар європейський трапляється найчастіше на глибині від 20 до 250 м.
🦑Кальмари можуть пересуватися різними способами: за допомогою бічних плавників з обох боків тіла та реактивного руху, під час якого вода всмоктується в мантійну порожнину і викидається сильним струменем.
🦑Європейські кальмари – хижаки. Харчуються рибою та ракоподібними. Може траплятись канібалізм.


Веслоніс американський, або північноамериканський (Polyodon spathula) – прісноводна риба з ряду Осетроподібних.
🐟Населяють вони багато типів річкових середовищ у долині річки Міссісіпі та прилеглих дренажних схилів Мексиканської затоки.
🐟Довжина цих тварин може сягати до 2 м, а маса – 27 кг, зрідка – більше. Мають рило веслоподібної форми. Вважають, що власне на рилі ці риби мають чутливі електрорецептори для виявлення поживи та навігації.
🐟Нерестують у квітні – травні, при температурі води +14…+16°C. Ікру, 82-290 тисяч ікринок, відкладають на ґрунт на глибині близько 5 метрів.
Цікаво, що це єдиний вид Осетроподібних, які живляться планктоном і детритом,
плаваючи з постійно відкритим ротом та проціджуючи воду зябровими щетинками. Також здатні поїдати двостулкових молюсків і ракоподібних.
🐟А ще – це найдовгоживучіші прісноводні риби Північної Америки, вік яких сягає 60 років.


​​Цього разу наш експонат тижня кажан поширений лише на Мадагаскарі, так званий ендемік – Листоніс Коммерсона🦇 (Macronycteris seu Hipposideros
commersoni). Особини цих кажанів знайдені на висотах до 1350 м над рівнем моря і
трапляються у різних типах лісової рослинності, в тому числі сухих листяних, прибережних і
галерейних лісах. Оселяються великими колоніями в печерах або поодинці на периферійних
гілках великого дерева; часто також використовують споруди людей.
Листоніс Коммерсона є спеціалізованим мисливцем за жуками. Самці цих кажанів
більші за самок, але в обидвох статей хутро забарвлене у буро-коричний колір. Взимку ці кажани або неактивні, або мігрують
у придатніші для полювання місця.
Природоохоронний статус цих кажанів – близький до загрожуваного (Red List IUCN –
Near Threatened). Крім втрати місць проживання, від вирубування лісів, їм також загрожує
полювання. Вважають, що полювання на заході Мадагаскару призвело до скорочення
населення листоносів Коммерсона у регіоні на 20-25% за останні 15 років. Однак ці тварини
залишаються ще досить поширеними на острові і, у певній мірі, терплять деградацію
середовища проживання.
Тож приходьте до нашого музею подивитися, ймовірно, на одного з найстаріших
зразків Macronycteris commersoni, який потрапив до нас наприкінці ХІХ – на початку ХХ сторіч.

12 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

94

obunachilar
Kanal statistikasi