Сьогодення
Після смерті батьків маєток Грінграссів стояв покинутий і нікому не потрібний, найбільша юрба в останній раз зібралась там через похорони містера Грінграсс, що помер дуже скоро після смерті своєї жінки. Після похоронів батька Асторія вирішила зайти в будинок, щоб попрощатись зі своєю ріднею, яка ніколи нею не була. Проходячи повз кам’яні стіни своєї минулої домівки, Асторія мимохідь пригадує, що траплялось з нею тут. Жодних хороших спогадів. Тільки біль. Крики. Прокляття. Та голоси мами та тата, що відлунювали, здавалось, звідусюди. Ці стіни, які мали бути б рідними, випромінювали тільки сум та біль. Піднімаючись сходами, вона повільно проводила рукою по перилу. Так, це прощання.
Маєток Грінграссів мав два поверхи та дуже великий сад за яким доглядали домашні ельфи. Територія була зеленою, доглянутою, але водночас похмурою для людей, що живуть тут. Батько часто-густо наказував ельфів за недостатньо гарну картинку їхнього подвір’я. Вони продавали зілля та продукцію до них. «А якщо вони не можуть тримати свій сад в порядку, то що подумають люди?» Цю фразу вона чула від батьків стільки разів, що можна було занести її, як цитату Грінграссів.
Настоящее
После смерти родителей поместье Гринграссов стояло заброшенное и никому не нужное, самая большая толпа в последний раз собралась там из-за похорон мистера Гринграсс, умершего очень скоро после смерти своей жены. После похорон отца Астория решила зайти в дом, чтобы попрощаться со своей родней, которая никогда ею не была. Проходя мимо каменных стен своего прошлого дома, Астория мимоходом вспоминает, что случалось с ней здесь. Никаких хороших воспоминаний. Только боль. Крики. Проклятие. И голоса мамы и отца, звучавшие, казалось, отовсюду. Эти стены, которые должны быть родными, излучали только печаль и боль. Поднимаясь по лестнице, она медленно проводила рукой по перилу. Да, это прощание.
Имение Гринграссов имело два этажа и очень большой сад за которым ухаживали домашние эльфы. Территория была зеленой, ухоженной, но в то же время пасмурной для живущих здесь людей. Отец очень часто наказывал эльфов за недостаточно хорошую картинку их двора. Они продавали зелья и продукцию к ним. "А если они не могут держать свой сад в порядке, то что подумают люди?" Эта фраза она слышала от родителей столько раз, что можно было занести ее, как цитату Гринграссов.
Після смерті батьків маєток Грінграссів стояв покинутий і нікому не потрібний, найбільша юрба в останній раз зібралась там через похорони містера Грінграсс, що помер дуже скоро після смерті своєї жінки. Після похоронів батька Асторія вирішила зайти в будинок, щоб попрощатись зі своєю ріднею, яка ніколи нею не була. Проходячи повз кам’яні стіни своєї минулої домівки, Асторія мимохідь пригадує, що траплялось з нею тут. Жодних хороших спогадів. Тільки біль. Крики. Прокляття. Та голоси мами та тата, що відлунювали, здавалось, звідусюди. Ці стіни, які мали бути б рідними, випромінювали тільки сум та біль. Піднімаючись сходами, вона повільно проводила рукою по перилу. Так, це прощання.
Маєток Грінграссів мав два поверхи та дуже великий сад за яким доглядали домашні ельфи. Територія була зеленою, доглянутою, але водночас похмурою для людей, що живуть тут. Батько часто-густо наказував ельфів за недостатньо гарну картинку їхнього подвір’я. Вони продавали зілля та продукцію до них. «А якщо вони не можуть тримати свій сад в порядку, то що подумають люди?» Цю фразу вона чула від батьків стільки разів, що можна було занести її, як цитату Грінграссів.
Настоящее
После смерти родителей поместье Гринграссов стояло заброшенное и никому не нужное, самая большая толпа в последний раз собралась там из-за похорон мистера Гринграсс, умершего очень скоро после смерти своей жены. После похорон отца Астория решила зайти в дом, чтобы попрощаться со своей родней, которая никогда ею не была. Проходя мимо каменных стен своего прошлого дома, Астория мимоходом вспоминает, что случалось с ней здесь. Никаких хороших воспоминаний. Только боль. Крики. Проклятие. И голоса мамы и отца, звучавшие, казалось, отовсюду. Эти стены, которые должны быть родными, излучали только печаль и боль. Поднимаясь по лестнице, она медленно проводила рукой по перилу. Да, это прощание.
Имение Гринграссов имело два этажа и очень большой сад за которым ухаживали домашние эльфы. Территория была зеленой, ухоженной, но в то же время пасмурной для живущих здесь людей. Отец очень часто наказывал эльфов за недостаточно хорошую картинку их двора. Они продавали зелья и продукцию к ним. "А если они не могут держать свой сад в порядке, то что подумают люди?" Эта фраза она слышала от родителей столько раз, что можно было занести ее, как цитату Гринграссов.