З Самайном, любі друзі
Мене давно не було на каналі, та зараз я не можу сказати те що я відроджую свою роботу, але я все що дихаю та живу.
Самайновський місяць видався складним і переламним, коли ти стикаєшся з тим, чого зовсім не очікуєш.
Все – вмирає, ти – розчарований. В знайомих, в тому що є в житті, в самому собі насамперед. Все для тебе вмирає, тому ти випадаєш з цієї реальності, бо хочется замерти у сплячці.
Але в цьому і є великий дар непростого Самайну: вбивство самого тебе. Повне занурення у свою тінь і знаходження того, про щоб ніколи не подумав.
Але занурюючись у неї задай питання собі: Чи достатньо в тебе мужності, щоб прийняти її? Чи достатньо в тебе сил не боротись з нею, а дарувати блаженну любов? Чи достатньо в тебе духу, щоб не вважати її чимось окремим від тебе, а цілим?
І авжеж головне що ми шукаємо в нашої тіні – це відповідь на питання хто ми є такі насправді. Але людина звикла чути систематизовану відповідь, в підсумку не знаходячи чогось конкретного. Вона дізнається свої риси, свої ресурси, маски, нові ролі, що вона може бути такою, такою і ще раз такою. І це все дійсно ти, але чи задовольняє когось така відповідь? Ні, бо ми шукаємо конкретики, а від того застряємо в чомусь одному, що тільки нас руйнує. Тому наше я не вирішують наші соціальні ролі, наше я не вирішують маски. Нема чіткої відповіді на те, хто ми є, бо ми самі вирішуємо це. З нас це не вирішать ні Боги, ні Духи, тільки ми самі і більш ніхто. Такий дар людини – мати волю, а значить мати можливість обирати самого себе.
Тому я обираю бути Насолодою. Я хочу літати на крилах і білих та чорних, хочу плавати серед морей та знаходити спокій в синіх хвилях. Хочу бути поетичною душею, що пише вірші і занурюється в свій літературний світ. Я слухаю духів, Богів та дихання планети. Я зустрічаю сонце, підіймаючись босими ногами до сирої землі, занурюючи руки до зоряного неба. Я Душа, що живе насолодою, я знаходжу в усьому задоволення.
І іноді щоб вмерти та знайти себе нового не потрібні складні ритуали, не потрібні складні трансові занурення. Часом достатньо поговорити зі своєю душею та просто звернути увагу що коїться в серці. Деколи потрібно лише щось просте та приємне душі, але саме воно розкриє серце.
Тому друже, замість того, щоб здаватися страху, відчуй свою внутрішню силу та хоробрість.
#думки
Мене давно не було на каналі, та зараз я не можу сказати те що я відроджую свою роботу, але я все що дихаю та живу.
Самайновський місяць видався складним і переламним, коли ти стикаєшся з тим, чого зовсім не очікуєш.
Все – вмирає, ти – розчарований. В знайомих, в тому що є в житті, в самому собі насамперед. Все для тебе вмирає, тому ти випадаєш з цієї реальності, бо хочется замерти у сплячці.
Але в цьому і є великий дар непростого Самайну: вбивство самого тебе. Повне занурення у свою тінь і знаходження того, про щоб ніколи не подумав.
Але занурюючись у неї задай питання собі: Чи достатньо в тебе мужності, щоб прийняти її? Чи достатньо в тебе сил не боротись з нею, а дарувати блаженну любов? Чи достатньо в тебе духу, щоб не вважати її чимось окремим від тебе, а цілим?
І авжеж головне що ми шукаємо в нашої тіні – це відповідь на питання хто ми є такі насправді. Але людина звикла чути систематизовану відповідь, в підсумку не знаходячи чогось конкретного. Вона дізнається свої риси, свої ресурси, маски, нові ролі, що вона може бути такою, такою і ще раз такою. І це все дійсно ти, але чи задовольняє когось така відповідь? Ні, бо ми шукаємо конкретики, а від того застряємо в чомусь одному, що тільки нас руйнує. Тому наше я не вирішують наші соціальні ролі, наше я не вирішують маски. Нема чіткої відповіді на те, хто ми є, бо ми самі вирішуємо це. З нас це не вирішать ні Боги, ні Духи, тільки ми самі і більш ніхто. Такий дар людини – мати волю, а значить мати можливість обирати самого себе.
Тому я обираю бути Насолодою. Я хочу літати на крилах і білих та чорних, хочу плавати серед морей та знаходити спокій в синіх хвилях. Хочу бути поетичною душею, що пише вірші і занурюється в свій літературний світ. Я слухаю духів, Богів та дихання планети. Я зустрічаю сонце, підіймаючись босими ногами до сирої землі, занурюючи руки до зоряного неба. Я Душа, що живе насолодою, я знаходжу в усьому задоволення.
І іноді щоб вмерти та знайти себе нового не потрібні складні ритуали, не потрібні складні трансові занурення. Часом достатньо поговорити зі своєю душею та просто звернути увагу що коїться в серці. Деколи потрібно лише щось просте та приємне душі, але саме воно розкриє серце.
Тому друже, замість того, щоб здаватися страху, відчуй свою внутрішню силу та хоробрість.
#думки