inlandempire

Teenage Mutant Ninja Turtles: Mutant Mayhem / Підлітки-мутанти Черепашки-ніндзя: Погром мутантів, 2023
Dir. Jeff Rowe

В дитинстві Черепашки-ніндзя були крутими, смішними супергероями, а Сплінтер - наймудрішим наставником на світі, а зараз вони звичайні підлітки, які слухають Адель та BTS, дивляться "Вихідний день Ферріса Бюллера" та "Атаку титанів", закохуються, врешті-решт. Сплінтер - неспокійний батько, вивчивший ніндзюцу по ютубу та фільмам з Джекі Чаном. Це більш приземлено та зрозуміло, але як на мене, автори дуже сильно заграють з поп-культурою, майже кожна фраза з відсиланням на якісь фільми чи музику, десь тут "Бетмен", "Годзіла", "Скажений Макс" та інші. Не те щоб це мінус, всім же подобаються відсилання. Але найбільше мене вразила анімація від Яшара Кашшаї. Дуже класна деформована, навмисне недбала замальовка монстрів, черепашки ніби пластилінові, а задні плани чи то акварельні, чи намальовані чотирьохрічною дитиною. Круте рішення для мультфільму, з насиченими, але темними кольорами.
В останньому це такий хороший, душевний ребут. Але чесно кажучи, від сценариста "Гравіті Фолз" та "Розчарування" я очікувала чогось іншого, не знаю. Хоча дійсно був значний вклад у цей мультфільм - поважні композитори, дотепні сценаристи, хороша анімація, ціла купа мутантів, але от через рік я мабуть що його не згадаю. Що ж тут поробиш.

Of an Age / Достатньо дорослий, 2022
Dir. Goran Stolevski

Дуже обережний, тихий, але водночас щирий фільм про самотність у своїй інакшості, перше кохання та дорослішання. Це як "Call By Your Name" тільки більше з вайбом Рефна у першій частині. Ну тому що сербська музика та цей унікальний дизайн меблів нульових. Так, між іншим, але не першочергово, добре показано як це бути підлітком майже без друзів, в чужій країні, та ще й у часи, коли геєм бути дуже важко, особливо у консервативній, сербській родині. І я обожнюю такі прості, камерні фільми, де більша частина проходить в машині чи одному приміщенні, а зйомка максимально намагається зробити персонажів і самого глядача близькішими до відчуттів. Це мабуть нова хвиля кіно, де показують, як герої дорослішають і змінюються, але однаково не можуть забути перше кохання чи не знають куди їм рухатися далі. Ну, мене все влаштовує. Горан Столевскі торкається завжди актуальних тем - самотність, кохання, час. Бо напевно це найважливіші речі у житті людини і те, як ми їх використовуємо. Ну і звісно вірний супутник біль, без нього ніяк.

Past Lives / Минулі життя, 2023
Dir. Celine Song

Зворушливий дебют, який змушує мене умиватися сльозами. Я люблю у фільмах поєднання різних тематик та локацій, як от наприклад тут - Нью-Йорк, Південна Корея, романтика, спогади, еміграція, дитинство. Прекрасна деталізація, музика, актори. Я відчуваю неймовірне піднесення, коли багато частинок складаються в один фільм, ніби то завершуєш один великий пазл на 5000 елементів. Головні герої представляють собою не лише самих себе, але і всі минулі життя людей, які були у тому парку, барі, на набережній до них і будуть після них. Це пронизлива історія надії у відсутність кінця, бо якщо вони зустрілись через 24 роки, то чому не можуть зустрітися і в наступному житті. Але ця надія може бути лише ілюзією стійкості перед неймовірно складними емоціями першого кохання, яке ось тут, перед тобою, через роки. Але минуле є минуле, і відпускати його чи ні - вже інше питання.
Як каже Нора, в Кореї є таке слово "unmyeong", яке означає "провидіння" або "доля", - це, наприклад, коли двоє незнайомців перетинаються на вулиці і випадково торкаються одягом, і це означає, що між ними щось було в їх минулих життях. Дуже гарно.