Зима видалася сніжною. Все місто було вкрите пухнастою білою ковдрою.
Після пригоди з Верховною Жрицею, мандрівниці повернулися додому, до рідної Бібліотеки.
— Дівчата, погляньте лиш у вікно: скільки снігу нападало! — з захватом вигукнула Марія.
— Гайда грати в сніжки! — запропонувала Маргарита.
— І робити снігових янголів, — доєдналася Вікторія.
— І ліпити сніговиків, — підтримав дівчат Богдан.
— У мене є краща ідея, — почала Верховна Жриця. — Поїхали на ковзанку.
— Тааак! — всі підтримали ідею Вікторії.
— Я не вмію кататися, — зненацька сказав Богдан. — Тож ви, мабуть, їдьте, а я лишуся.
— Не вигадуй! — заперечила Маргарита. — Ми не залишимо тебе самого в бібліотеці. Навчимо тебе кататися.
— Так! Вирішено, ти їдеш з нами! — підтвердила Верховна Жриця.
— Добре, добре, — здався маг. — Умовили.
— От і чудово, — посміхнулася Марія. Діставайте свої новорічні светри та шкарпеточки!
Одягнувши свої найбільш новорічні светри з оленями-сніговиками-ялинками, друзі підійшли до дзеркала.
— Готові? — запитала Вікторія.
— Готові — відповіли мандрівники.
Магічний портал переніс друзів у світ, в якому вони вже бували. В місто з різдвяною ялинкою прямо посеред ковзанки.
Перевзувшись у ковзани, мешканці світу Ex Libris ступили на льодову поверхню.
— Юхууу! — з радісним передчуттям майбутньої забави вигукнула Маргарита.
Вікторія майже відразу помчала намотувати кола навколо ялинки. Навіть в людській подобі вона не втрачала своєї спритності.
Марія повільно й граційно почала кружляти, виконуючи складні піруети так легко, ніби розповідала казку.
Маргарита й Верховна Жриця підхопили Богдана під руки й разом рушили до ялинки.
Маг швидко вчився: вже за якихось пів години, він міг самостійно їхати, тримаючи рівновагу.
Коли друзі вже могли впевнено відчувати лід під ногами, вони вирішили влаштувати перегони: хто перший об'їде ялинку по великому колу тричі, той і переміг. Хто приїде останнім — пригощає інших какао.
Першою приїхала Вікторія. Наступними були Жриця та Марія. Останніми приїхали захекані Бібліотекарка Маргарита та Маг Богдан.
— Ух, оце прогуляночка вийшла, — важко віддихуючись сказав Богдан. — За вами ледве встигаєш.
— З часом навчився, — посміхнулася Вікторія. — Молодець, вийшло чудово, як для першого разу.
— Дякую. Без вашої допомоги я б не впорався.
Мандрівники ще трохи покружляли навколо ялинки, намагаючись зловити одне одного. Втомившись і позамерзавши, пішли пити зігріваюче какао.
— Треба частіше вибиратися на такі прогулянки, — сказала Верховна Жриця.
— Згодна, куди наступного разу помандруємо? — поцікавилася Маргарита.
— Можна було б…— Вікторія не встигла закінчити, як в неї влучила сніжка.
Богдан вже ліпив наступну сніжку.
— Ну зараз ти в мене отримаєш, — Жриця вже готувалася кинути сніжку у відповідь.
— Як страшно, — засміявся маг. — Я..— він не договориа, бо в нього влучила сніжка — то Марія вирішила допомогти подрузі. До гри доєдналася інші.
Хтозна, чи то какао, чи загальна гра чи тепло сердець змогло зігріти мандрівників, але друзі повернулися додому червонощокі, веселі й щасливі.
