У цьому місті є лиш ми,
І більш ніхто на світі,
Все зупинилось навіки,
Проте все зеленіє,
Природа не стоїть - живе,
А ми з тобою лиш одну,
Вже дивимось крізь ті віки.
Мені так страшно без людей,
Все є одне, заховане отак,
Немає більше слів, ідей,
Та є якась зелена врода,
Це щось спокійне на душі,
Проте сама не знаю,
Та врешті я дізнаюсь,
Що є людина є,
І тиша врешті та,
Навколо все зелена,
Та врешті все навколо - тиша,
Затихло все і навіть ти,
Та врешті в місті є мої тварини,
Які для мене вже єдині,
Я бачу кожен день у них своє нове життя,
Я починаю діяти, коли так бачу їх,
Вони щось особливе у цім світі,
Коли навколо тихо, лише квіти.
Я так люблю зелену ту траву,
Природу й більш нічого,
Затихло все, затихло те життя,
То краще я вже дам нове буття,
Нехай живе зелений світ,
І процвітає воля,
Пішли вже люди в нікуди,
А вже буде сонце,
Піду кудись я в ті світи,
І подарую щось іще,
Коли я пісню проспіваю,
Та вже зі мною - солов'ї.
У місті вже нема й нікого,
То світі лише зелень та,
Мовчу я тихо до одного,
Бо вже таке бува буття..
#вірш