Все буде добре,
Чуєш, мила,
Я так скажу тобі слова,
Все будеш добре,
Чуєш, моя Україно?
Ти так прийшла багато врешті,
Ти лиш сильніше стала так навік,
Ти так змогла,
Моя ти ненька,
Я буду знати врешті лиш слова,
Які я мовчучи казала,
Які всі знають ці слова,
І просто так ідуть оті мурахи,
І та повага з-під серця..
Все буде добре,
Чуєш, мила,
Ти сильна знову на віки,
Ти зможеш так усе переступити,
Бо сильна ти,
І сильна я.
Бо я пишаюсь так тобою,
Що врешті це моя земля,
І відчуваю оте сонце,
Я відчуваю порух той,
І я скажу тобі те диво,
Що так змогли ми на світи,
Що так змогли перемогти ми,
Що зможемо ми знову разом всі,
Бо сильні ми,
Бо сильні на світи,
Бо так пройшли ми всі незгоди,
Бо ми змогли, змогли тоді,
То зможемо ми так усе і зараз,
Бо сильні ми, ми сильна на віки.
Все буде добре,
Чуєш, мила,
Ти зможеш все перемогти,
Я дякую лише за простір,
Я дякую лише за мить.
Бо Україна - та моя єдина,
Вона для нас нарешті все,
Її турбота та опіка,
Нарешті знов для нас усе,
Її тепло і міць її,
Я відчуваю крізь віки,
Її пошану, ту повагу,
І силу врешті та світи.
Моя Україна, бо тебе звертаюсь,
Ти маєш врешті тут мене,
Я зможу так усе підняти,
Я обіцяю врешті ті слова,
Що ти немов для мене диво,
Що диво врешті - я і ти,
Коли душа твоя єдина,
Коли нарешті знаєш ти,
Що кров бурлить у твоїх жилах,
Що кров така у всіх є нас,
Мої слова, моя душа,
То Україна, ненька мати,
Її я підніму нарешті так,
І я відчую те тепло,
Бо Україна - то тепер усе,
І Україна - ми усі,
Ми та свобода, слово, воля,
Ми врешті зможемо усе перемогти,
Бо міць моя - то ваше слово,
Я дякую вже світу за життя,
Що вже отут нарешті я..
#вірш