Fish & chips

Про рамен

Перший рамен в житті спробувала у "Рамен vs маркетинг" в Києві. Так от офіційно заявляю - той рамен sucks.
Hakata Ramen Shibaraku в Chuo City - 10 🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜🍜 із 10.

Англійською не розмовляє в місті приблизно ніхто. Заходиш, говориш "конічіва", дуплишся перед автоматом для замовлень, бо все японською. Потім тицяєш уже на той рамен, тицяєш на гьодза, отримуєш квиточки і передаєш їх на кухню. Сідаєш за вузьку стійку та п'єш холодний чай. Хочеш жерти.
А потім тобі приносять його. Гарчий, поживний. З яєчком маринованим, з водоростями, з норі, зі свининкою, з цибулькою, на такому непрозорому, густому умамному бульоні. Бульон варять на свинячих кістках, вони віддають желатин і роблять жижку молочною чи то creamy. Лапша в рамені Хаката аль денте і трошки тонша ніж зазвичай. Це в принципі єдина тонка різниця з раменом Тонкоцу (каламбур детектед).
Кажуть, що в Хаката лапша тонша, готувати її швидше, тому портові робочі швидше їли рамен, менше тринділи і хутко поверталися до роботи. Може і брешуть, бо я їла довго і таки не подужала усю миску.
Залишилося спробувати
- сіо-рамен
- місо-рамен
- сою-рамен
Але життя довге, як та лапша. Встигну.

Назва Тонгаріро походить від слів маорі «тонга», що значить «південний вітер», та «ріро» – «віднесений». Виходить, що Тонгаріро – це практично «Віднесені вітром», точніше «віднесений південним вітром» національний парк.
У ценрі парку три вулкани: Тонгаріро, Нгаурухо та Руапеху.
З Руапеху малювали Мордор у «Володарі перснів», а так це гірськолижний курорт, де жителі Північного острова можуть впасти у сніг та стати на сноуборд. Нгаурухо засвітився у «Володарі» чи не в головній ролі, бо його класична конусообразна форма стала образом гори, в яку ті самі хобіти йшли скидати той самий перстень.
Що цікаво, якщо з Тонгаріро просверлити Землю наскрізь, то на протилежному боці ми опинимося в Іспанії і теж у національному парку, Кабаньєрос. Hola!
«Альпійський перехід Торнагіро» вважається одним з найкращих у світі одноденних походів, але я поки що його не пройшла і виправдань мені немає.
Ділюся фотографіями, томущо саме такі місця після калабані з роботою та пральною машинкою нагадують, що я живу в Новій Зеландії, і вона неймовірна.