Виходячи в глибоку ніч надвір завжди приходили думки туману, мабуть, навіть не свої.
Ненавиджу туман. Цей туман, що накриває усе навколо своєю могутністю, здається таким рідним, злим і не приємним.
Відчуття що під його тяжкістю ховається минуле, важке та позабуте, те, що не побажаю нікому крім себе згадувати, все ж я це заслужив.
Лише ховаючись під останнім ліхтарем, можу спокійно оглянути і доповнити цигаркою млу, благаючи спокою.