маленький куток інтернету

Яка ж солянка смачна на голодний шлунок в 5 ранку

це перемога

воно збілдилося, міграції пройшли, реквести працюють

в мене тільки що запрацював мій перший get реквест😭😭😭

Мене тут нахлинули спогади 4-річної давнини. Тому питання до всіх, хто то прочитає: наскільки сильно можуть вплинути загалом і зокрема впливати зараз на людину події тих років, а саме щоденні емоційні гойдалки(похуй -> нервозність -> агресія -> істерика -> похуй), часті нервові зриви, постійний стрес з неможливістю від нього подітись.
Згадалось сьогодні просто і проплакала десь півгодини, хоча часу вже знатно пройшло.

Здається, я так давно не відчувала спокою, що тепер він видається пусткою. Здається, я перестала розрізняти спокій і байдужість. Спокій і холоднокровну темряву думок. Може, всередині мене і справді без упину відтворюється та сама сцена з перекотиполем з вестернів. Адже здатність мило і проникливо спілкуватись не означає відчувати щиру радість від розмови. Адже мимолітні спроби зачепитись за будь-які емоції не означають їх чесно проживати.

Здавалось, що чекати на зустріч, дивитися з незвичною симпатією на подругу, відчувати хвилювання і тривожність, вдячність та гордість, бажання піднятись зранку з ліжка мали би щось означати. Що моє життя щасливе і насичене, що я таки роблю кроки, щоб зробити себе такою ж, як мій взірець "ідеальної" людини. Здавалось, що небажання розбавити темряву вечора переливами світлого пива та регулярні походи в душ значитимуть, що все гаразд. Здавалось, що коли звичка піддавати свій мозок тортурам у підвальній кімнаті холодного середньовічного замку моїх обмежень і очікувань мине та я перестану почуватись як кран на кухні, який вже давно пора замінити, кожного разу коли хтось сміє кинути тінь критики у мій бік..Тоді я і досягну нового рівня, ступлю на трішки вищий щабель ієрархії людяності і врешті буду жити. Але зрештою, все, що утілилось у реальність, - відчуття порожньої сирої новобудови з красивезним фасадом, який зробили тільки для того, щоб приваблювати орендарів та покупців. Може, це і є спокій? Я просто справді давно з ним не бачилась.

Чи здаватиметься мені і надалі, що я не вмію і не волію розрізняти базові людські поняття? Чи здаватиметься мені чесним утримувати крихкий фасад, обманюючи його шанувальників, не даючи їм навіть глянути на нерівні стіни, кабелі, що стирчать, купу пилюки та вікна, що завжди продувають? Чи буду я здаватися тою, ким не є, допоки в мене зовсім не закінчаться сили?

25.02.2024

На честь відкриття свого каналу запощу те, шо мала скинути Сані вже давно

ОГо!