СПОГАД ПРО 1941

Присв. Ор. Городиському

Ще спогади такі чіткі і свіжі:
повитий курявою шлях,
над Бугом сонний і брудний Ладижин,
ясні заграви по ночах.

Походи дальні, тоскна позолота
в багрець одягнених лісів;
тумани осени й гливке болото,
і часті струмені дощів.

А там жорстокі і дзвінкі морози,
забута Богом Лозова,
якісь загублені в степах колхози
і вкриті снігом деревá…

Все відійшло… Все, як мара, минуло:
розриви бомб, пожарів чад,
лагíдні вечори й розмова чула
ледве знайомих нам дівчат.

Як місяць над просторами рівнини,
спливає в спогадах отих
смутне-смутне обличчя України
з ланів пожовкло-золотих

і тихе світло ллє на ті дороги,
які лягли у далину
і нас везуть крізь радощі й тривоги
у недовершену весну.

Юрій Клен, Мюнхен, 11.XI.1946