Malefica Yana▕⃝⃤

Історія про Драко Мелфоя, Герміону Ґрейнджер і 562 врятованих із неволі курей.

— Отже, — сказала вона. Її голос був саме таким, яким він його пам’ятав. — Ти теж вирішив оселитися в замку? — вона підняла брови. — Я померла. А в тебе яке виправдання?
~*~
Драко Мелфой повертається до Гоґвортсу, ставши майстром зілля й настійок, і стикається з привидом Герміони Ґрейнджер, що блукає коридорами.

— Я був радий тебе бачити, Лапику, — він пошепки звернувся до кота, відпускаючи його, і спробував навпомацки знайти порошок, але під руку траплялися лише рамки з фото та якісь гелловінські прикраси у вигляді павучків. — Дякую, що завітав, але не роби так більше, — Драко запалив «Лумос» на кінчику палички й оглянув полицю над каміном — там нічого не було. Щось хруснуло під його черевиком, і він подивився вниз. — Мерлін, за що це мені? — горщечок валявся розбитий, а порошок, який мав лежати в ньому, вкривав усю підлогу зеленим пилом так, наче в ньому хтось вивалявся. — Репар… — позаду почулося шурхотіння та тупотіння в перемішку з писком.
Він озирнувся та, направивши паличку на джерело звуку, сторопів: на відстані декількох метрів від нього була видра. Драко придивився до маленького звіра з блискучою, наче мокрий шовк, коричневою шерстю та великими, як два озерця, карими очима.
— До біса… — він впізнав би ці очі з тисячі. — Ґрейнджер?