мої тепло-ластівкові поезії:з


Kanal geosi va tili: ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa: ko‘rsatilmagan


• іноді теплі, бо підігріла їх у мікрохвильовці
• часом не дуже теплі, бо мікрохвильовка ниньки не ввімкнулась
• а ще бувають теплі, але не мої)
• тож, добривечір, з вами ластівка;) тут ви у мене вдома, взувайте капці!

Связанные каналы

Kanal geosi va tili
ko‘rsatilmagan, ko‘rsatilmagan
Toifa
ko‘rsatilmagan
Statistika
Postlar filtri




- цигарки -

підпалюючи цигарку
молюсь невідомо кому
або ж до тебе крізь кілометри
і промовляю напівшепотом:
"хоч ти далеко, але будь мені тут"

і молячись говорю
звертаюсь до всіх твоїх "я"
до всіх твоїх минулих
нинішніх і майбутніх постатей
які втілюєш ти

і я курю
курю цю огидну заразу
від якої так відчувається
випльовую власні легені

курю до того ж невміло
всмоктую-викашлюю дим
і стримую гидкі сльози
які з'явились від того
диму а чи від тебе?

та я одначе курю
курю бо це єдине
що тримає мене тут
єдине що дає зрозуміти
що я тут і що я є
що я не розчинилась
у однаковій сірій
противній імлі

я тут. це я і я тут.
на цьому підвіконні
у цій довбаній кімнаті
із цигаркою в руці
та клубком думок
із цигарковим димом

і я не люблю смердючі цигарки
не люблю відстань
не люблю коли нарізно
не люблю коли болить
і ще багато є речей
які я не люблю
але не розповім
ні тобі ні комусь
іншому

адже
багато є речей
думок і непорозумінь
які я залишу при собі

тож докурю цигарку і піду
наче нічого не було
наче нас самих
ніколи не
було

і це все комусь
тобі чи мені
здалось

а коли здається
треба хреститись
і молитись наче
востаннє

17.06
22


а ще йой! НАРЕШТІ я написала щось, що суголосне із моїм улюбленим епіграфом до книги! я вже стільки часу думала над цим віршем - і от, додумалося) нехай тут зостанеться👉👈


привітик, я знову щось пишу, та
у принципі тяжко накручуватися, але вірші пишуться зате, отакі справи))




-до евкріта-

як можу бути вільна,
евкріте, коли маю
тіло?

те тіло, що так болить
і котрé усе швидше
гине

те тіло, яке гниє
мов цибуля в занадто сирій
землі

цибуля не любить в надмірі воду
а я тіло моє, кóтре сковує
волю

сковує так, наче кайданами
наче ти все життя у
в'язниці із власної
шкіри

неначе ти собі і сховок,
і найгірший на землі
притулок

наче ти завше у сóбі,
але намагаєшся вибратися
назовні

та все ж я не можу бути вільна,
евкріте, коли маю
тіло

коли доводиться жити тут,
де постійно тягнешся до світла,
а тебе тягнуть до темного
казна-чого

тягнуть словами про те,
що ти не така, ти не з тими
і не тоді, коли
треба

мені набридло вже мати тіло
і боротися за те, аби мати
його і жити з ним так, як
те почуваю

я не можу бути вільна, евкріте,
не можу, та однаково борюся
за волю

супроти всіх ворогів
супроти всього суспільства
супроти всього сущого і несучого
в собі деструктив

і насамперед супроти себе,
котра намагається підлаштуватися
і жити як комусь там
тре

тож важко бути вільним,
евкріте, коли маєш тіло
та я стараюся жити
я стараюсь
як вмію

а тіло, хоч і болить,
та це моє тіло
мій тягар

бо моє тіло - се моя воля
скована планетою
людей

13.06
22




а ще я всім серцем люблю бузок, б о ж е ! ці квіти-кущі поціловані богом, у якого я не вірю, я вам кажу!


але так відчувається


не знаю, чому я написала саме так


-цвіт бузкових кущів-

на шкірі викарбую цвіт бузку
і назву його твоїм
іменем

і буду згадувати щораз як
дивитимусь на руку
із тату-цвітом

цвітом бузку, який має твоє ім'я
я завше хотіла такий
посадити

щоб із тобою будь-коли говорити
будь-коли з тобою
говорити

і посадити тебе у своєму саду
але сад чомусь так і
занапастила

і тепер болить, болить той час
який минув і який не
повернути

і зараз мені лиш сниться тату
на якому видніється
цвіт

цвіт бузку із твоїми очима
замість пелюсток

і замість мого нутра
що тільки й чорніє

замість мого саду
який більш не зазеленіє

замість мене
яка більше не я

щоби врешті зрозуміти
що ти і є мій сад

я багато крізь себе пройшла
і крізь чимало

бузкових
кущів

бузкових
начал

і бузкових
нас

07.06
22


я могла б сказати, що присвятила цей вірш самій собі, але не буду. присвячу краще його життю, яке часом не хочу жити, але дарма)




-живи-

живи.
допоки сонце за обрієм сходить
а ппо збиває ворожі ракети
подихай на повні груди

живи.
так наче це останнє життя
що було тобі дано
наче завтра не буде
і ніколи не було

живи.
бо завтра справді може й не бути
завтра може не статись
тому живи зараз

живи.
і будь собою, будь з тими
хто прийме усі твої я
усі твої зате, проте
і море суперечок у голові

живи.
і саме так, як тобі воно тре
як відчуває серце твоє
живи, будь ласка

живи.
бо, можливо
залишок днів не за горами
бо життя - це більше, аніж
перелік твоїх вад, сумнівів і
статей у газеті, що встиг написати

і жити
насправді треба
кохати насправді треба
тож живи і будь живим

бо ти вартий того
щоби бути тут і
щоби бути тим
ким ти є

30.05
22


а ще я зробила легеньку відсилочку-рядочок до вірша моєї подруги чекаю чи вона помітить ахаха:3


а тут на фоні мав лити дощисько проте сьогодні у Львові погода чудова;)




-дощить-

дощить за вікном
і лиє так сильно і гучно
що я прилягла й заворожено
слухаю стукіт важких крапель
та шкода без міри що
без тебе

бо я хочу лежати і слухати
як на землю падає дощ
просто слухати
і тримати тебе
за руку

і вслухатись до того шуму
що вистукує за вікном
і до твого серця
що є коло
мого

бо котра б не була година
і яка б не була пора
довбаного року
цього було б мені
вдосталь

лиш дощу у вікні
дощу несамовитого
і тебе коханої
поруч

12.05
22


обережно тут авторці plojo але не зараз а загалом і ну все гаразд майже завтра піду на терапію❤️



20 ta oxirgi post ko‘rsatilgan.

62

obunachilar
Kanal statistikasi