-до евкріта-
як можу бути вільна,
евкріте, коли маю
тіло?
те тіло, що так болить
і котрé усе швидше
гине
те тіло, яке гниє
мов цибуля в занадто сирій
землі
цибуля не любить в надмірі воду
а я тіло моє, кóтре сковує
волю
сковує так, наче кайданами
наче ти все життя у
в'язниці із власної
шкіри
неначе ти собі і сховок,
і найгірший на землі
притулок
наче ти завше у сóбі,
але намагаєшся вибратися
назовні
та все ж я не можу бути вільна,
евкріте, коли маю
тіло
коли доводиться жити тут,
де постійно тягнешся до світла,
а тебе тягнуть до темного
казна-чого
тягнуть словами про те,
що ти не така, ти не з тими
і не тоді, коли
треба
мені набридло вже мати тіло
і боротися за те, аби мати
його і жити з ним так, як
те почуваю
я не можу бути вільна, евкріте,
не можу, та однаково борюся
за волю
супроти всіх ворогів
супроти всього суспільства
супроти всього сущого і несучого
в собі деструктив
і насамперед супроти себе,
котра намагається підлаштуватися
і жити як комусь там
тре
тож важко бути вільним,
евкріте, коли маєш тіло
та я стараюся жити
я стараюсь
як вмію
а тіло, хоч і болить,
та це моє тіло
мій тягар
бо моє тіло - се моя воля
скована планетою
людей
13.06
22