Мовчиш, палиш і ненавидиш..
мабуть мене
Зводиш курок, робиш крок, конем чи королевою
Бережеш, кохаєш і знаєш тільки її й себе
Спонукаєш мене до дій і одразу рівняєш зі стелею

Палиш літери голосні, палиш мене із ними
Чекаєш зливи, чекаєш тепла і шторм римуєш
Чекаєш щоб я пішла та її з вечірньої зміни
Давиш на всі педалі але чомусь не
гальмуєш

Тримаєш в руках вічність і її порожні лаштунки
Розбиваєш її на частинки, на молекули й атоми
Збираєш наші чорно-білі фотографії і малюнки
Губиш їх поміж паузами, інтервалами та втратами