філософія життя, чай і елізія🪷

2>30

щоразу я запевняю себе що не можу покохати, але чомусь від її повідомлень у мене з'являється посмішка, а в руках тремор

мені здається що це виглядає як пост якогось недо психолога, лол. це не те що я мала на увазі‼️

земне життя коротке, тож не варто витрачати цей час на людей які не варті вас

✦•друзі, спілкування і прив'язаність•✦

думаю, у багатьох моїх однолітків до сих пір гостро стоїть питання: як же все таки правильно підтримувати спілкування з іншими? а головне: як же все ж таки правильно закінчувати спілкування і що робити в разі прив'язанності?
і нажаль, саме зараз для мене ця тема дуже актуальна, оскільки я власноруч обірвала спілкування з немало значущою для мене людиною. за останній рік я занадто часто зловживала різким закінченням спілкування з дорогими мені людьми не пояснивши причину. одного дня я просто брала до рук телефон і блокувала людину з усіх аккаунтів, і причиною могла бути дрібниця.
так і закінчилось моє останнє спілкування (хоч і для цього була явна причина)
але я ні в якому разі не виправдовую той спосіб, завдяки якому я це спілкування обривала. це один із тих нюансів, за які я ненавиджу себе

мені тяжко взяти і написати людині: "я не хочу з тобою спілкуватись", а варто було б. я сподіваюсь на завдяки моєму прикладу ви не будете повторювати моїх помилок.

що-до спілкування і його підтримування?
у вас траплялось таке, що ви познайомились з людиною яка вам подобається, думаєте що ви могли б бути чудовими друзями але-
ви просто напросто не знаєте як підтримувати спілкування з нею? вам здається що ви набридаєте людині коли часто пишете, і навпаки: коли не пишете, боїтесь, що до вас втратять інтерес. що ж робити?
відповідь банальна, але дієва: пишіть, ставте якісь запитання навіть якщо вам здається що вони дуже прості і незначущі. людям подобається, коли про них не забувають!
і я сподіваюсь, що у вас все вийде🪷

залежність
тяжка тема навіть для мене. залежість від людини це те, що ви в більшості випадків контролювати не можете, і залежність рано чи пізно починає завдавати шкоду вам і вашій особистості, пам'ятайте про це.
залежати в емоційному плані від будь кого = смерть вашої особистості, вашого éго, і смерть поняття про здорове спілкування/стосунки
якщо ви бачите, що у вас проявляється залежність, прошу, покиньте ваш об'єкт обожнювання. бо цим ви нанесете шкоду як собі, так і іншій людині.
•┈┈┈••✦ ♡ ✦••┈┈┈•
дисклеймер: усе написане вище (як і весь контент на каналі) це мій досвід, яким я ділюсь в ознайомчих цілях. це не закликання до дій. я теж можу можу помилятись :Р

‼️мої любі м'ю, зверніть увагу ‼️
давайте узгодимо пересил ваших анкет на мій канал. в день я буду кидати не більше однієї вашої анкети сюди, для просування. усіх виставлю, але не хочу спамити🪷
｡ﾟ•┈୨♡୧┈•ﾟ｡

я думаю над тим, щоб змінити посилання(нік каналу), не губіть
/p.s — новий нік каналу @nadiika69

я так боюсь набриднути людині, яка мені подобається. я виглядаю незграбно

вам знайоме відчуття дереалізації?
думаю багато людей колись стикались з таким явищем як дереалізація, але не могли пояснити свої відчуття.
просто уявіть: ви сидите в школі на уроці, і раптом усе стає наче чужим - усе блякне, ви втрачаєте контроль над тілом, усе що оточує вас здається чужим, складається враження що ви ніколи не бачили це місце і людей навколо. а в голові лише одне питання - що я, де я? я реальна?
усе що у вас перед очима перетворюється на щось нереальне, складається враження що ви спостерігаєте за своїм життям від третього лиця.
Це називається дереалізація, саме по собі явище не страшне і відноситься до малої психіатрії. більш конкретно — порушення сприйняття, при якому навколишній світ сприймається як нереальний або віддалений, позбавлений своїх фарб та при якому можуть відбуватися порушення пам'яті.
більшість людей хоч раз стикались з цим, і певно знаєте що це явище не з приємних.
але існують ще люди такі як я - у яких дереалізація відбувається на постійній основі. я часто втрачаю контроль над реальністю під час розмови з кимось, коли засипаю, в школі, в магазині — це може статись будь де, і я не можу пояснити оточуючим що зі мною.
дереалізація часто супроводжується разом з деперсоналізацією (стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого «я»)
це страшно, але жити можна.
до чого я веду? ці приступи дереалізації мені завжди здавались дуже дивними, адже в основному вони виникали коли я задумувалась про людське існування, всесвіт, і чим ближче я доходила до коріння суті — тим більше мене щось відчужувало. як тільки я дойду до логічної розв'язки поставленного глобального питання мій мозок ніби хотів вберегти мене від цього, і починалась дереалізація яка збивала мене з толку

відчувалось це так, ніби я дізналась "занадто багато"
але це лише думка, в яку мені подобається вірити) я знаю що це наврядчи пов'язано і в всесвітнію змову не вірю
.・。.・゜✭・.・✫・゜・。

щп:
я дійсно люблю, коли в коментарях доповнюють мою думку! я завжди підтримаю дискусію з вами