#книги #фентезі #фантастика #меха #азія #китай #квір #залізна_вдова #iron_widow
Дзьобала-дзьобала потрошку й ось нарешті добила...
Буду чесною: книга читалась ну дуже довго. Не стільки навіть через сам твір, скільки через мій ментальний стан — вельми непросто зосередитися на чомусь, якщо в голові насрано, навіть якщо це "щось" — триста разів чудове, чарівне та неймовірне.
❓Та чи така вже захоплива "Залізна вдова"?
Я довго намагалася відповісти собі на це питання. Можливо, навіть занадто довго 😂 Настільки, що я вже й сама геть загубилась у тому, чи це було спробою таки розібратися та якось більш об'єктивно проаналізувати книжку, чи радше намаганнями доїбатися на рівному місці. Але що маємо, те маємо...
Українською "Залізну вдову" переклали та видали Vivat, і на початку, як і завжди, поговоримо саме про їхню роботу.
✅ По оформленню я не маю, до чого домахатися: локалізація напису файна, шрифт дібраний (або відмальований) у максимальній відповідності до оригіналу. Пролакований на матовій палітурці. Сама палітурка, до речі, софт тач, але "не вері софт" — приємна на дотик, але стійка до забруднень; книга не перетворюється на суцільну сраку від нормального користування. Це, до речі, мій найулюбленіший матеріал для палітурок 🫶
✅ Щодо обкладинки теж особливо не розійдешся: Vivat викупили оригінальну. Надруковано й зверстано все чудово, кольори соковиті, чорнила лягли чітко й чисто. Навіть папір, як на мене, трохи ліпший за типово-віватівський, щільніший, цупкіший. Таку книжку приємно і в лапках потримати, і на подарунок придбати (що я, до речі, і зробила, один примірник поїхав подрузі на день народження).
🏮 Аню, партія заклик робити: за читання треба братися!
Дзьобала-дзьобала потрошку й ось нарешті добила...
Буду чесною: книга читалась ну дуже довго. Не стільки навіть через сам твір, скільки через мій ментальний стан — вельми непросто зосередитися на чомусь, якщо в голові насрано, навіть якщо це "щось" — триста разів чудове, чарівне та неймовірне.
❓Та чи така вже захоплива "Залізна вдова"?
Я довго намагалася відповісти собі на це питання. Можливо, навіть занадто довго 😂 Настільки, що я вже й сама геть загубилась у тому, чи це було спробою таки розібратися та якось більш об'єктивно проаналізувати книжку, чи радше намаганнями доїбатися на рівному місці. Але що маємо, те маємо...
Українською "Залізну вдову" переклали та видали Vivat, і на початку, як і завжди, поговоримо саме про їхню роботу.
✅ По оформленню я не маю, до чого домахатися: локалізація напису файна, шрифт дібраний (або відмальований) у максимальній відповідності до оригіналу. Пролакований на матовій палітурці. Сама палітурка, до речі, софт тач, але "не вері софт" — приємна на дотик, але стійка до забруднень; книга не перетворюється на суцільну сраку від нормального користування. Це, до речі, мій найулюбленіший матеріал для палітурок 🫶
✅ Щодо обкладинки теж особливо не розійдешся: Vivat викупили оригінальну. Надруковано й зверстано все чудово, кольори соковиті, чорнила лягли чітко й чисто. Навіть папір, як на мене, трохи ліпший за типово-віватівський, щільніший, цупкіший. Таку книжку приємно і в лапках потримати, і на подарунок придбати (що я, до речі, і зробила, один примірник поїхав подрузі на день народження).
🏮 Аню, партія заклик робити: за читання треба братися!