я намагаюся бути часто самостійною,робити все сама,тримати все в собі,але часто я від цього втомлююся і вплинути на це ніяк не можу і побоююся

я відчуваю себе інколи ніби я під зливою,парасольки нема,повсюду пітьма,але лише ліхтарі освітлюються і якось знаходиться шлях

я хворію ніби зараз зима,та сама холодна,як в принципі і попередні,без світла розквітла вже не попередня я

хочеться плакати коли сяє луна,почуття ніби натягнута струна. гітара,скрипка? не знаю,це ж інструменти,рано чи пізно рвуться,як і мої дитячі крила та фрагменти

дитячі фотографії спалила,не хочу бачити з якою посмішкою я тоді була
правда не знаю взагалі що хочу. я доторкнулася дна

повсюду вода,виплисти відчувається неначе війна,між людьми і між собою, в кривавому бою між своєю самотою

йду своєю тропою. стежка як стежка,але загубилася сережка. де вона? де я?
дійсно,де я?