Нам сьогодні 25.

Радіємо…

Ми обоє маємо виразні характери, обоє лідери, обоє вміємо наполягати й добиватися свого, вперті, обоє вимогливі. Ну і от уявіть. Всяке було. А! Ще й обоє емоційні та буваємо запальні.

Роман в четвертому поколінні з євангельських віруючих, я — з дитинства. Ми чудово знали все, як воно має бути, але немалий час робили все по-своєму. Ми знаємо, що таке боротьба за владу в домі. Ми воювали, втрачали території, відвойовували їх назад й так по колу.

І справжня любов прийшла, коли обоє насправді зрозуміли, що для успішного шлюбу потрібен третій. Потрібен — Бог.

Тому коли чую від когось, що любов пройшла — дорогі, вона ще у вас і не починалася.

Порадійте з нами, друзі. Це таке щастя, коли чиясь собі любов вже більше подібна на ту еталонну, яка:

довготерпить,
милосердна,
не заздрить,
не величається,
не гордиться,
не поводиться непристойно,
не шукає свого власного,
не спалахує гнівом,
не задумує лихого,
не радіє з несправедливості,
а радіє з істини.

Все переносить,
усьому довіряє,
завжди надіється,
усе перетерпить.
Яка ніколи не минає.

За 1 Кор. 13:4-8.

І хай Бог зійде у кожен шлюб, в який Його запросили.

На другому фото — плоди нашої любові з Романом. Вже аж три. Найцінніші подарунки нашого шлюбу.

Дякуємо, Господи.
Ми не заслужили.