На межі рубежів тане віск,
На кордонах законів та болю
Гострі грані кубів та границь,
Криві лінії вивелись в кола.
Марно марилось — вітер відніс,
Все минулося мутною млою,
Вже далеко даремне — на тлі
Спопелілого сонця і моря.
Загорнуться в тумани тугі
Перемерзлі чи мертві й зчерствілі
Паперові примари мостів,
Що єднали єдине важливе.
І не буде озер — озирнись:
Висихають до денця, наосліп
У пітьмі путь згубився і зник.
Кращий  вибір себе — лиш самотність.

23.09.2023
© @olesya13r