"vivre l'instant présent" — @passionisnotlove Telegram-kanali

vivre l'instant présent

14 Mar 2023, 16:20

ти втомився,але не здаєшся
я так тобою пишаюсь ♡

21 1 1 5

vivre l'instant présent

14 Mar 2023, 13:31

[📌]]ー「𝕾𝖙𝖆𝖉𝖙 𝖉𝖊𝖗 𝖑𝖔𝖉𝖊𝖗𝖓𝖉𝖊𝖓 𝕿𝖗ä𝖚𝖒𝖊。」 dan repost

— I hope that she looks at me and thinks: "Shit, he's so pretty"

@th5poet

9 0 0 6

vivre l'instant présent

14 Mar 2023, 01:40

хіба можна
бути
занадто юними
для
кохання,
коли ми були
створені
з
океанських хвиль
і зіркового світла.

33 1 2 4

vivre l'instant présent

14 Mar 2023, 00:50

все,що тобі треба це кохання і вино

28 0 0 5

vivre l'instant présent

14 Mar 2023, 00:15

чому ти цілуєш мене крапками?

33 0 0 4

vivre l'instant présent

13 Mar 2023, 02:48

слухай своє серце
тільки воно знає як правильно

33 0 0 4

vivre l'instant présent

13 Mar 2023, 01:32

щоденник почуттів dan repost

наші душі це лише душі, згустки емоцій, почуттів тепла чи холоду. душі не знають того, що суспільство зневажливо називає хворобою. душі начхати, хто поруч. вона просто відчуває… відчуває, що треба зігріти, допомогти та утримати того, хто ходить за межею.

29 0 0 4

vivre l'instant présent

12 Mar 2023, 23:19

душевна близькість і страх

27 0 0 4

vivre l'instant présent

12 Mar 2023, 23:13

я пройдусь по тобі мурашками

26 0 0 5

vivre l'instant présent

12 Mar 2023, 16:26

Ти я – ось воно і написалося! – я збирався написати «ти і я» – але так вже воно вирвалося з голови, і я вважаю, що «ти я» набагато краще! Отже: ти я, у нас з тобою є прекрасна риса: збивати людей з пантелику, хоча нам найменше цього хотілося б; ми збиваємо їх з пантелику, і все можливо тому, що ми спокійніше за них, або тому, що нам байдуже те, що важливо для них, не знаю. Вони вважають нас неймовірно складними, хоч самі себе ми вважаємо занадто простими. Що б ми не робили, ми збиваємо з пантелику їх, а не себе. Навпаки, нам стільки всього відомо одне про одного, що ми могли б грати в покер з відкритими картами. Ось чому треба докласти неймовірних зусиль, щоб дійсно посваритися. І все одно це вийде півсварки, бо під кінець, швидше за все, – на жаль! – ми просто не стримаємо усмішки.

Еріх Марія Ремарк до Марлен Дітріх
(з Парижу, після 07.12.1937)