Згадуючи минулу осінь, поринаючи в настольгію я можу сказати...
Тоді була популярна та пісня, здається Кетті Пері... Про Джефрі Дамера. Тоді я сиділа на дистанті дивилася серіал, власне про нього. Я активно вела бук блог, вперше прочитала Агату Крісті. Я майже завжди була одна, але водночас рідко була одинокою, я тоді ще навіть не знала ту людину, через яку почала цей влог.
Тоді була одна дуже важлива для мене прогулянка.
Після настав жовтень повний темряви. Темно було завжди. Я вперше прочитала Стівена Кінга і закохалася. Після був геллоувін. Далі листопад...
А після настала зима.
Я тоді думала, що ця осінь зовсім не важлива. Але тепер розумію, що важлива кожна. І ця особливо.
Тоді була популярна та пісня, здається Кетті Пері... Про Джефрі Дамера. Тоді я сиділа на дистанті дивилася серіал, власне про нього. Я активно вела бук блог, вперше прочитала Агату Крісті. Я майже завжди була одна, але водночас рідко була одинокою, я тоді ще навіть не знала ту людину, через яку почала цей влог.
Тоді була одна дуже важлива для мене прогулянка.
Після настав жовтень повний темряви. Темно було завжди. Я вперше прочитала Стівена Кінга і закохалася. Після був геллоувін. Далі листопад...
А після настала зима.
Я тоді думала, що ця осінь зовсім не важлива. Але тепер розумію, що важлива кожна. І ця особливо.