і я розповім, розповім тобі правду.
твої вуста вже обмокли від тих сліз, гірких і сильних сліз, які немов як ливень бушували з дня в день ледве зупиняючись на декілька годин, що так швидко минали.
ті короткі години, що переповнювалися сном, таким швидким і водночас довгим.
сном, що колись пропаде, або ж настане вічним, душачим твоє щастя сном.
те вино вже стікало по рукам на білесеньке літнє плаття, подароване колись моєю бабусею.
вино, що було змішано з кров'ю.
з кров'ю всієї родини, такою багряною і в'язкою.
тлінні думки розпочали пошук нового володаря.
вони знали скільки ще їм дано проіснувати, але, звісно, ця інформація не надходила тим міркуванням, що підвладні серцю.
минуле затмарило те небо, що ти так обожнювала.
твої очі спорожніли, в них вже не можна було роздивлюватися ту яскраву і зниклу іскру. ту легку й важку, трагічну й сумну іскру, на яку я завжди поглядала годинами.
ти осліпла. твоє тіло оніміло, назавжди.
я так втомилася розуміти. я так втомилася робити що-небудь для щастя.
коли ж настане той, по вашим словам, найгірший час в моєму житті, години, чи може дні, або навіть, місяці чи роки смерті.
з однієї сторони такі мучні, а з іншої такі прекрасні.
" істина завжди легка, надзвичайно заплутана в пошуках й настільки проста. "
все, чого хочуть одержати від тебе люди, це те, чого в них немає.
але, по істині, воно є в тебе.
іноді того хочучи, а іноді й ні, вони забирають це "щось".
людям завжди від тебе щось потрібно.
хочеш ти цього чи ні.
комусь від тебе щось потрібно, а тобі потрібно щось від інших.
один губить — інший отримує.
нема чогось такого, що ти можеш отримати нічого не віддавши.
час.
найчастіша твоя трата — час.
такий дорогоцінний та бажанний.
"все, чого я завжди бажала це свобода"
свобода..свобода...така недосягайма й важка річ.
чи буде вона колись панувати в цьому світі?
піддаю сумнівам ці слова.
серед цих лицемірних, не щирих і брехливих людей дуже важко її здобути.
особисто я не вважаю цей світ таким чудовим, яким він здавався у дитинстві чи у мультфільмах.
на мою думку, свободу можна отримати тільки там, де вже не можна буде міркувати.
де твоє тіло буде без розуму, від'єднана душа буде блукати в тому темному просторі смерті.
а тіло? тіло нарешті буде в спокою, воно буде вільно від всіх.
від думок, від дій, від людей.
і навіть гуляючи по тому саду, що колись в дитинстві створив розум в голові, дивлячись на ці запашні рози та запах свіжеспеченого вишневого пирога окутує в мрії.
неосяжні й давно відкинуті справжім часом мрії.
